Поділіться цим матеріалом
Якщо записи про ваших предків зберігаються в архіві чи відділі ДРАЦС на тимчасово окупованій території, дослідження родоводу можна продовжувати дистанційно й лише через українські та міжнародні установи: родинні документи, відділи ДРАЦС на підконтрольній території, центральні та обласні архіви, оцифровані копії. До установ, що працюють під контролем окупаційної влади, звертатися не варто: Мін’юст нагадує, що видані ними документи в Україні недійсні й не створюють правових наслідків, а сам контакт може бути небезпечним для вас і для рідних, які лишаються там. Нижче — що реально зробити зараз і як зберегти знайдене, поки доступу немає.
Ця стаття має інформаційний характер. Правила для документів з тимчасово окупованих територій змінюються, тож у питаннях, які мають юридичні наслідки, звіряйтеся з відділом ДРАЦС, юристом або центром безоплатної правової допомоги.
Що саме зараз недоступне
Для багатьох родин недоступні архіви — лише частина втрати: на окупованій території лишилися дім, могили рідних, знайомі місця. Тому почніть з того, що під силу зараз, і не вимагайте від себе швидких результатів.
Зазвичай ідеться про три групи документів:
- архівні фонди державних архівів окупованих областей: метричні книги, ревізькі казки, радянські актові записи, погосподарські книги;
- актові записи у відділах ДРАЦС, які ще не передані до архіву;
- домашні документи й фото, що лишилися в оселях на окупованій території.
Частина фондів, імовірно, втрачена. У 2022 році Мінреінтеграції на основі даних Держархівслужби ініціювало санкції за фактами вилучення та знищення документів в архівних установах на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, у Криму й Севастополі. Що саме вціліло, наразі достеменно невідомо, тому планувати дослідження варто так, ніби доступу до цих фондів найближчим часом не буде.
Водночас про людину зазвичай існує кілька записів у різних місцях. Народження прадіда записали в приході, а його військову службу чи переселення — зовсім в іншій установі. Навіть коли основний архів недоступний, частина слідів може знайтися деінде.
Почніть з того, що є в родині
Найцінніше джерело в цій ситуації — люди та папери, які вже поруч.
- Документи, вивезені під час переселення. Свідоцтва, трудові книжки, військові квитки, дипломи, листи. Навіть один документ про шлюб бабусі дає її дівоче прізвище й місце реєстрації.
- Фото з підписами на звороті. Імена, дати, назви міст.
- Пам’ять старших. Розпитайте про імена, прізвиська, вулиці, церкви, школи, місця роботи. Перелік запитань — у статті які запитання поставити бабусі й дідусю.
- Родичі в інших містах і за кордоном. У когось із гілки могли залишитися копії, яких немає у вас.
Якщо хтось із рідних лишається на окупованій території, подумайте про їхню безпеку. Не просіть їх іти по документи до місцевих установ. Скани й подробиці, які можуть їм зашкодити, краще не пересилати каналами, у надійності яких ви не впевнені. Безпека людей важливіша за будь-який документ.
Усе, що вдалося зібрати, відскануйте й збережіть щонайменше у двох копіях у різних місцях.
Відділи ДРАЦС на підконтрольній території
Свідоцтва та витяги з Державного реєстру актів цивільного стану видає українська державна реєстрація. За роз’ясненням Мін’юсту від 24 червня 2026 року, під час воєнного стану повторне свідоцтво про народження можна отримати в будь-якому відділі ДРАЦС на підконтрольній українській владі території, заяву можна подати й онлайн через Дію, а за кордоном звертаються до консульських установ. Коло тих, хто може отримати документ, обмежене: це сама особа, її батьки чи усиновлювачі, опікуни й піклувальники, а також представник за нотаріально посвідченою довіреністю. Чи можете ви отримати документ про померлого прадіда, уточнюйте у відділі ДРАЦС заздалегідь.
Якщо запису немає в електронному реєстрі, а паперовий оригінал зберігається на окупованій території, діють окремі правила поновлення актових записів. Західне міжрегіональне управління Мін’юсту пояснює, що в таких випадках реєстрацію підтверджують свідоцтвами або витягами без незастережених виправлень, дописок чи явних ознак підробки. Якщо народження чи смерть на окупованій території не вдалося зареєструвати в українських органах, факт можна встановити в суді: за роз’ясненням Мін’юсту, заяву подають до будь-якого місцевого суду України незалежно від місця проживання, а розглядають її невідкладно. Докладний порядок поновлення зібраний у довіднику системи безоплатної правової допомоги. Для генеалогії ці процедури потрібні рідко, проте вони корисні, коли документ про родича знадобився для юридичної мети.
Архіви на підконтрольній території
Документи про ваш край могли потрапити до установ поза окупованими районами. Варто перевірити:
- Центральні державні архіви. Там зберігаються документи центральних органів різних епох, у яких трапляються згадки про людей з усіх регіонів. Огляд установ — у статті архіви України для пошуку предків.
- Архіви сусідніх областей. Кордони губерній, повітів і районів змінювалися. Село, яке сьогодні в окупованому районі, у XIX столітті могло належати до повіту, документи якого лежать в іншому обласному архіві. Як з’ясувати історичну належність місця, ми пояснили в статті старі назви сіл і міст.
- Каталоги онлайн. Міжархівний пошуковий портал шукає за назвами фондів, описів і справ кількох архівів одночасно. Пошук за назвою села чи повіту іноді виводить на справу в несподіваному місці.
Пам’ятайте, що портали шукають в описах архівів; прізвища всередині рукописних книг доводиться читати самому.
Оцифровані копії
Частину документів різних регіонів України мікрофільмували або оцифрували раніше, і ці копії існують незалежно від долі оригіналів.

- FamilySearch. У довідковому центрі FamilySearch для України зібрано покрокові поради для початку пошуку, роботи з архівами й читання записів. У каталозі шукайте за назвою населеного пункту: чи є там плівки саме вашого приходу, видно лише після пошуку. Як працювати з сервісом, ми розповідаємо в статті FamilySearch для пошуку предків з України.
- Сайти українських архівів. Огляд того, що вже доступно онлайн, — у статті цифрові архіви України.
Міжнародні архіви
Для історії ХХ століття корисні установи за межами України. Онлайн-архів Arolsen Archives містить понад 40 мільйонів документів про жертв нацистських переслідувань, примусову працю й табори для переміщених осіб. Для родин, чиїх предків вивозили на примусові роботи, це одне з перших місць для пошуку. Архів відкритий для всіх, а родичі можуть надіслати запит через форму на сайті.
Коли документів немає зовсім
Буває, що жоден з цих шляхів поки нічого не дає. Тоді варто спертися на інші джерела:
- Місце замість документа. З’ясуйте історію села чи міста, сусідні приходи, переселення, якими жила місцевість. Це підкаже, де ще шукати.
- Усна історія. Запишіть розповіді старших зараз, з датою й іменем оповідача. Через роки ці записи можуть стати єдиним джерелом.
- Журнал гіпотез. Записуйте, що саме ви хотіли б перевірити, коли доступ з’явиться: архів, фонд, роки, імена. Шаблон є в статті журнал генеалогічного дослідження.
Про дослідження без документів докладніше — у матеріалі як знайти предків, якщо немає документів.
Розповіді старших і фото можна вже зараз зібрати на сторінці пам’яті прадіда чи прабабусі, разом із тими датами, які вдалося підтвердити. Сторінку можна доповнювати будь-коли, тож нові документи, якщо вони знайдуться, можна буде додати туди ж.
Якщо хтось із рідних похований на підконтрольній території, сторінку пам’яті можна пов’язати і з його могилою: QR-табличка на пам’ятнику відкриває її на телефоні тих, хто прийшов провідати.
Чого краще уникати
- Звертатися до «архівів» і «РАГСів», що працюють під контролем окупаційної влади, навіть через знайомих. Документи звідти в Україні недійсні, до того ж сам контакт створює ризики.
- Платити посередникам, які обіцяють «дістати» документи з окупованої території. Перевірити походження таких копій неможливо, а контакт із такими посередниками може бути небезпечним.
- Віддавати оригінали. Передавайте копії, оригінали зберігайте вдома.
- Публікувати дані живих родичів, які лишаються на окупованій території: повні імена, адреси, фото. Як налаштувати приватність, ми пояснили в статті приватність родинного дерева.
- Вважати дослідження неможливим. Частина відповідей лежить в інших архівах, частина — у пам’яті родини.
Часті запитання
Чи можна отримати свідоцтво про народження прадіда, якщо запис складено на окупованій території? Почніть з відділу ДРАЦС на підконтрольній території: якщо відомості є в Державному реєстрі актів цивільного стану, документ можуть видати. Чи маєте ви право його отримати, залежить від вашого статусу щодо особи, тому уточніть це у відділі заздалегідь.
Чи визнаються документи, видані окупаційною владою? За загальним правилом ні. Водночас народження, смерть, шлюб та деякі інші факти можна зареєструвати в Україні на підставі документів, що їх підтверджують, незалежно від місця оформлення, або за рішенням суду. Як це застосувати у вашій ситуації, підкаже юрист або центр безоплатної правової допомоги.
Куди звернутися по безоплатну юридичну консультацію? До системи безоплатної правової допомоги: на її довідковому ресурсі описано порядок поновлення актових записів, а консультацію надають місцеві центри системи.
Чи варто зараз писати запит до архіву окупованої області? Ні. Шукайте копії й дублікати в установах на підконтрольній території та онлайн, а запит до архіву окупованої області відкладіть до відновлення законного доступу.
Знайдені імена й роки важливо записати одразу, поки пам’ять свіжа, разом із джерелом кожного факту. Як упорядкувати це в схему, ми пояснили в інструкції як скласти родинне дерево. Загальний порядок дослідження описано в статті як дослідити свій родовід в Україні.
Перевірено станом на 18 листопада 2026 року; правила щодо документів з тимчасово окупованих територій варто звіряти на сайтах Мін’юсту та у відділах ДРАЦС.
