Третій день після смерті: чому ховають саме тоді і як поминають

Третій день після смерті — перша поминальна дата після втрати. Його рахують від дня смерті, і сам цей день уже вважають першим: якщо людина померла в понеділок, третій день припадає на середу. За давнім звичаєм саме тоді й ховали, тому в багатьох родинах третій день досі збігається з похороном. У Православній церкві України та Українській греко-католицькій церкві цього дня моляться за померлого, навіть якщо похорон уже минув або ще попереду.

Як порахувати третій день

Третій день після смерті рахують за тим самим правилом, що й дев’ятий та сороковий: до дати смерті додають на один день менше, ніж номер поминального дня. Для третього дня це плюс два дні. Смерть у п’ятницю — третій день у неділю. Похорон на відлік не впливає, навіть якщо його перенесли.

Поширена помилка — відрахувати від смерті три повні доби: тоді виходить четвертий день. Від тієї ж дати рахують дев’ятий і сороковий день. Таблицю з прикладом для всього першого року ми зібрали в статті поминальні дні після смерті.

Щоб не рахувати вручну, введіть дату смерті в калькулятор нижче: він покаже третій день після смерті, дев’ятий і сороковий день та перші роковини.

Чому ховають на третій день

На питання, чому ховають на третій день, є дві відповіді: церковна і народна. І обидві давні.

Василіянин о. Юліян Катрій, автор книжки «Пізнай свій обряд», пише, що поминати померлого на третій, дев’ятий і сороковий день — прадавній звичай Східної Церкви, який сягає апостольських часів. Звідси й назви цих днів: третини, дев’ятини і сорочини. Пояснення, чому саме третій, він наводить із Пісної Тріоді, богослужбової книги Великого посту: третини творять, бо на третій день змінюється обличчя покійника. Духовний зміст цього дня пояснює требник Петра Могили: він пов’язує третій день із Христовим воскресінням. Текст Катрія публікує Львівська архиєпархія УГКЦ.

Народну відповідь зберегли польові записи етнографа Богдана Солопа, який розпитував старших людей у селах Житомирщини та Вінниччини. У статті для «Вісника Львівського університету» він пише, що волиняни, як і всі українці, за народною традицією ховали покійника на третій день. Другого дня не ховали: за народними уявленнями, тоді «ще душа жива». Перевищувати три дні, за тими ж уявленнями, теж не годилося, а вдома покійника лишали бодай на одну ніч.

Ті самі записи показують, як звичай відходить. Співрозмовники етнографа згадували, що колись тіло лежало вдома два дні, а тепер буває, що людина помирає сьогодні, а ховають її вже завтра. Як поминальні звичаї різняться від краю до краю, ми розповіли в огляді поминальні традиції в Україні.

Що роблять у перші дні до похорону

Ці дні здебільшого йдуть на клопоти: документи, кладовище, дзвінки рідним. Архімандрит ПЦУ Константин Марченко в розмові з «Українською правдою. Життя» радить не забувати про головне — побути поруч із померлим, помовчати, провести його. Тим, хто приходить попрощатися, священник радить утриматися від пліток і пустих розмов біля труни.

Шукати спеціальних молитов, за його словами, не варто: до Бога можна звертатися своїми словами. Ще один давній досвід Церкви — читання Псалтиря біля покійного. Його часто читають уголос, по черзі, від початку до кінця. Автори матеріалу зауважують, що це допомагає трохи впорядкувати думки й заспокоїтися.

Церковне поминання: третини в ПЦУ та УГКЦ

У ПЦУ пояснюють, що панахиду служать і до поховання, і після нього — зазвичай на третій, дев’ятий і сороковий день. Тому третій день після смерті лишається днем молитви незалежно від того, коли похорон. У волинських селах, як записав Богдан Солоп, священник правив панахиду ще в хаті, перед тим як винести труну.

Катрій описує третини окремо від задушних субот, коли Церква молиться за всіх померлих разом: це поминання однієї конкретної людини. Чим панахида відрізняється від литії й парастасу і як її замовити, ми розповіли в статті про панахиду, парастас і сорокоуст.

Звичаї в родинах різні. Ми спираємося на роз’яснення Православної церкви України та Української греко-католицької церкви; якщо ви належите до іншої громади, порадьтеся зі своїм священником.

Якщо похорон не на третій день

Сьогодні дату похорону визначають обставини: родина чекає рідних з-за кордону, оформлює документи, домовляється про місце на кладовищі. У роз’ясненнях ПЦУ та УГКЦ, на які ми спираємося, третій день описано як день поминання, і вимоги ховати саме тоді в них немає.

Якщо поховали раніше

Третій день після смерті від цього нікуди не зникає. Його можна відзначити в храмі: подати записку з іменем або замовити панахиду. Якщо дістатися до храму не вийде, родина може помолитися вдома.

Якщо похорон пізніше

Панахиду служать і до поховання, тож помолитися за людину на третій день після смерті можна й тоді, коли тіло ще не повернули додому. Відлік дев’ятого і сорокового дня від цього не зсувається: його ведуть від дати смерті.

Якщо загинув захисник

Коли гине захисник, похорон нерідко відбувається значно пізніше третього дня: тіло треба доставити додому, а буває, що спершу потрібно встановити особу. Родини загиблих зверталися до Омбудсмана зі скаргами на те, як довго триває ідентифікація.

Третій день після смерті тоді стає днем молитви без похорону. Панахиду можна замовити в храмі ще до того, як тіло повернуть. Що робити покроково після звістки про загибель, ми пояснили в статті що робити після загибелі військового.

На похорон і поминки приходять побратими. Вони розповідають рідним історії, яких ті ніколи не чули, і саме ці історії найлегше загубити, коли всі роз’їдуться. Сторінку пам’яті захисника на Inheart створюють безкоштовно, і побратими можуть додати туди свої спогади.

Після похорону: що можна вирішити пізніше

Після похорону родина часто збирається за спільним столом. Чи обов’язковий цей обід і що на нього готують, ми розповіли в статті поминальний обід.

Пам’ятник у ці дні вибирати не потрібно. Про форму, напис і фото можна подумати пізніше, коли мине перший тиждень-другий. Як скласти короткий напис, підкаже стаття як написати епітафію.

Коли дійде до пам’ятника, на нього можна прикріпити невелику металеву табличку з QR-кодом. Після сканування відкривається сторінка з біографією, фотографіями та спогадами про людину. Таку сторінку можна створити вже зараз, а табличку замовити тоді, коли буде готовий пам’ятник.

Зберегти історії, поки родина разом

На похорон з’їжджаються люди, яких родина роками не бачила: двоюрідні брати, давні сусіди, колеги з першої роботи. Кожен пам’ятає людину по-своєму. За кілька днів вони роз’їдуться, і більшість цих історій так ніхто й не запише.

Попросіть когось одного записати, хто що розповідав, і зберіть фото з телефонів в одну папку. З цього пізніше складеться сторінка пам’яті: біографія, фотографії, відео і спогади рідних, які з’являються на сторінці після вашого погодження. Почати можна з кількох знімків і пари абзаців.

Часті запитання