Поділіться цим матеріалом
Поминальний обід — спільна трапеза рідних і близьких у пам’ять про людину: після похорону, на дев’ятий і сороковий день, у роковини. Церква його не вимагає, тож формат обирає родина. Здебільшого обід починають з куті, далі подають прості домашні страви, а збираються вдома або в кафе.
Нижче — чим кутя відрізняється від колива, як скласти меню на поминки, що врахувати в піст і що робити з їжею, яка залишилася.
Чи обов’язковий поминальний обід
Ні. Священники ПЦУ та УГКЦ називають його народним звичаєм і справою родини. Їхні пояснення ми докладно навели в статті 40 днів після смерті.
Якщо на застілля немає ні сил, ні грошей, можна обмежитися чаєм після кладовища або обійтися без обіду зовсім. Буває й навпаки: людям потрібно побути разом, і поминальний обід стає приводом зібратися. Обіди біля могил у поминальні дні — окремий звичай, про нього ми писали в огляді поминальні традиції в Україні.
Кутя і коливо: у чому різниця
У побуті ці слова часто вживають як синоніми. Фольклористка Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України Людмила Іваннікова пояснює, що коливо — це ритуальна поминальна кутя: пшениця з медом і солодкою підливою. Мак, за її словами, додають до різдвяної куті, а горіхи й родзинки з’явилися в куті пізніше.
Тож кутя і коливо на поминальному столі — це зварене ціле зерно, підсолоджене медом. Дослідниця гастрономічної культури Олена Брайченко, розповідаючи про різдвяну кутю, зазначає, що зерно для неї беруть різне: пшеницю, ячмінь чи рис, але майже ніколи гречку чи горох. В одних родинах виходить густа каша, в інших — рідша, розведена узваром або водою. Обрядова страва, за її словами, є своєрідним зв’язком між живими й померлими, тому найкраще варити її так, як було заведено у вашій родині.
У багатьох родинах кутю беруть із собою на панахиду, а вже потім ставлять на поминальний стіл. Як заведено у вашій парафії, краще запитати священника.
Меню на поминки: що зазвичай готують
Єдиного меню на поминки немає: кожна родина готує те, що їй звично. Є звичай починати обід з куті, щоб кожен скуштував хоча б ложку. Далі в багатьох родинах подають борщ або юшку, гарячу страву з кашею чи картоплею, голубці або вареники, а наприкінці — пиріжки, млинці й узвар.
Складаючи меню на поминки, обирайте страви, які можна приготувати напередодні й розігріти. Тоді господиня не стоятиме біля плити, поки всі сидять за столом. Порахуйте гостей заздалегідь і плануйте невеликі порції: після важкого дня апетит буває слабкий. Подумайте про літніх людей, дітей і тих, хто не їсть м’яса.
Є повір’я, що за поминальним столом їдять лише ложками, бо виделкою нібито можна «проколоти душу». Священник ПЦУ Олексій Філюк називає це вигадкою: за його словами, церковних заборон на виделки й ножі немає. Священник ПЦУ Андрій Любунь в інтерв’ю LB.ua згадує, як на поминальному обіді попросив виделку, а родина здивовано відповіла саме цією пересторогою.
Чи ставити на стіл спиртне, вирішує родина. На кладовищі священники ПЦУ радять його не розпивати. Якщо серед гостей є люди за кермом або ті, кому пити не можна, подбайте про узвар, компот чи чай.
Поминальний обід удома чи в кафе
Удома спокійніше й дешевше, а на стіл можна поставити фотографію і запалити свічку. Але вся робота лягає на кількох людей, тож розподіліть обов’язки заздалегідь: хтось варить кутю, хтось пече, хтось позичає стільці й посуд, а хтось лишається прибрати після гостей.
Кафе зручніше, коли гостей багато або готувати немає сил. Замовляючи поминальний обід у кафе, уточніть, чи є в закладі поминальне меню, чи можна принести свою кутю, чи буде окрема зала без музики і чи легко туди дістатися літнім людям. Заклад працює за графіком, тому час початку й тривалість краще погодити наперед.
Здебільшого за стіл сідають після панахиди чи кладовища. Саму дату варто перевірити заздалегідь: як рахувати 9 днів після смерті та інші поминальні дні після смерті, ми пояснили окремо. Для річниці підходить і менша родинна зустріч, як її підготувати, розповідає стаття про роковини смерті.
Якщо перед обідом родина їде на кладовище, біля могили часто збираються люди, які давно там не були або приїхали вперше: далекі родичі, друзі, колеги. Хтось знав людину лише з одного боку, і саме біля пам’ятника хочеться дізнатися про неї більше.
Для цього на пам’ятник можна встановити металеву табличку з QR-кодом. Після сканування відкривається сторінка з біографією, фотографіями та спогадами, тож її можна переглянути просто біля могили, а поминальний обід продовжить розмову, що там почалася. Як виглядає табличка і як її замовити, розповідаємо нижче.
Якщо поминальний обід припадає на піст
За одним столом можуть сидіти ті, хто постить, і ті, хто ні. Якщо серед гостей є люди, які тримають піст, подбайте про пісні страви: кутю з медом і маком без масла, пісний борщ, вареники з картоплею чи капустою, страви з грибів. Чи подавати в піст скоромне для інших, вирішує родина; якщо для вас це важливо, порадьтеся зі своїм священником.
У піст змінюється і церковне поминання: у деякі періоди панахид у храмах не служать, і поминання переносять. Коли саме так буває, ми пояснили в статті про 40-й день.
Що робити з їжею після обіду
Після поминального обіду зазвичай лишається їжа. Її роздають гостям, сусідам і тим, хто не зміг прийти. Частину можна віддати тим, хто потребує: отець Андрій Любунь розповідає, що продукти з панахидного столу він передає в будинок для літніх людей і на фронт і називає це милостинею.
За народними уявленнями, які записувала Людмила Іваннікова, усе, що віддаєш іншим, ніби доходить до душі померлого і полегшує її.
Поминальний обід за загиблим захисником
Коли поминають загиблого військового, поруч із родиною за столом часто сидять побратими. Для рідних це нагода почути те, чого вони не знали: якою людина була на службі, з ким дружила, що казала у важкі дні. Дайте побратимам слово, але не розпитуйте їх за столом про обставини загибелі: про це говорять, коли людина сама готова.
Що робити родині в перші тижні, які документи й виплати оформлюють, ми розповіли в статті що робити після загибелі військового.
Історії побратимів легко загубити, якщо їх не записати. Їх можна зберегти разом із фотографіями на сторінці пам’яті захисника — на Inheart її створюють безкоштовно.
Розмова за столом і пам’ять
За поминальним столом людину згадують: хтось розповідає історію, хтось просто слухає. Якщо говорити доведеться вам, підкажемо, що говорять на поминках і як скласти коротку промову.
Такі розмови швидко забуваються. Запишіть кілька історій, поки вони свіжі, попросіть родичів надіслати фотографії, а якщо хтось знає рецепт улюбленої страви людини, запишіть і його.
Зібрати все це в одному місці допоможе сторінка пам’яті на Inheart. На ній зберігають біографію, фотографії та спогади, а рідні й друзі можуть додавати свої історії — вони з’являються після вашого погодження. Почати можна з кількох фотографій і короткої біографії, решту родина допише з часом.
Часті запитання
Скільки людей запрошувати на поминальний обід?
Правила немає. Одні родини кличуть усіх, хто був на похороні, інші — лише найближчих. Орієнтуйтеся на свої сили, бюджет і на те, з ким вам зараз легко бути поруч.
Чи можна замість застілля допомогти нужденним?
Так. Священники ПЦУ та УГКЦ у розмові з «УП. Життя» нагадують, що в поминальні дні Церква закликає насамперед до молитви й добрих справ. Пожертва на лікарню, притулок чи військовим у пам’ять про людину може стати таким поминанням.
Що нести на панахиду перед поминальним обідом?
У ПЦУ в коментарі «УП. Життя» пояснюють, що Церква не має конкретних вимог: зазвичай приносять хліб, крупу, борошно, олію, і ці продукти йдуть на потреби храму та нужденним. М’ясо на пожертву до храму за канонічними правилами не приносять.
Чи обов’язково варити кутю самим?
Ні. Її може зварити хтось із родичів, її можна замовити разом з обідом у кафе або купити готову. Якщо хочеться, щоб вона була такою, як колись удома, попросіть рецепт у старших.