Поділіться цим матеріалом
Родинне дерево може показати сім’ю такою, якою вона є насправді: кожен шлюб чи партнерство — окремою парою, дітей — під тими батьками, від яких вони народилися або які їх усиновили й виховали, а невідомого батька чи матір — порожнім місцем без вигаданого імені. Перш ніж малювати лінії, вирішіть, за яким принципом ви будуєте дерево, і тримайтеся його послідовно. Нижче — як бережно показати другий шлюб, зведених і неповнорідних братів і сестер, усиновлення, прийомну сім’ю та невідомого батька, і як говорити про це з рідними.
Спершу вирішіть, що показує ваше дерево
Родину можна бачити кількома способами, і кожен із них має право на існування:
- Біологічне походження. Лінії йдуть від тих, від кого людина народилася. Це потрібно для дослідження предків в архівах.
- Юридична сім’я. Лінії відповідають документам: усиновлення, шлюби, визнання батьківства.
- Родина за життям. Лінії показують тих, хто виховував і кого вважають рідним.
У більшості сімей ці картини збігаються. Там, де вони розходяться, корисно вирішити заздалегідь, яку показуєте, і бути послідовними. Можна вести й кілька дерев для різних цілей, про це нижче.
Пам’ятайте, що дерево про живих людей торкається їхнього особистого життя. Перш ніж показувати усиновлення чи невідомого батька, подумайте, хто бачитиме дерево, і поговоріть із тими, кого це стосується.
Кілька шлюбів і партнерств
Другий шлюб показують як ще одну пару з тією самою людиною. Наприклад, вигадана Ольга спершу була одружена з Андрієм, після розлучення — з Віктором. На схемі Ольга з’єднана з обома чоловіками, а діти стоять під своєю парою: син Максим — під Ольгою й Андрієм, донька Соня — під Ольгою й Віктором.
Кілька правил, які тримають таку схему зрозумілою:
- Порядок. Шлюби розташовують у часі: перший ближче до людини або зліва, наступні — далі.
- Роки. Біля пари корисно вказати рік шлюбу й, за бажанням, рік розлучення чи смерті одного з подружжя.
- Діти до своєї пари. Найчастіша помилка — прив’язати всіх дітей до останнього шлюбу.
- Партнерства без реєстрації. Якщо люди жили разом без шлюбу, їх так само показують парою. Як це назвати в підписі, вирішує родина.
Вдівство й повторний шлюб у старших поколіннях траплялися дуже часто: у метричних книгах можна знайти чоловіка, який після смерті дружини одружився вдруге протягом року. Такі записи пояснюють, чому в родині «двоє дітей від першої дружини». Про ці книги — у статті метричні книги.
Зведені, неповнорідні й повнорідні брати і сестри
Ці слова часто плутають, а на дереві вони виглядають по-різному.
| Хто | Спільні батьки | Як виглядає на дереві |
|---|---|---|
| Повнорідні (рідні) брати й сестри | обоє батьків | під однією парою |
| Неповнорідні: єдинокровні | лише батько | під двома різними парами з одним чоловіком |
| Неповнорідні: єдиноутробні | лише мати | під двома різними парами з однією жінкою |
| Зведені | жодного; поріднив шлюб їхніх батьків | під різними парами, з’єднаними через новий шлюб |
Неповнорідними називають братів і сестер, у яких спільна лише мати або лише батько. У прикладі вище Максим і Соня — єдиноутробні: мама в них спільна, батьки різні. Якщо у Віктора є донька від першого шлюбу, для Максима вона зведена сестра.
Окремо пояснювати нічого не треба: правильно розставлені пари самі показують, хто кому ким доводиться. Повну таблицю родинних назв — від свекрухи до троюрідних — ми зібрали в статті хто кому доводиться.
Вітчим і мачуха
Вітчим чи мачуха на дереві — це чоловік або дружина одного з батьків. Вони з’єднані парою з мамою чи татом дитини; лінії до самої дитини від них зазвичай не ведуть. Якщо вітчим усиновив дитину, ситуація змінюється, і він стає батьком за документами — дивіться наступний розділ.
Якщо для родини вітчим був справжнім татом, а біологічного батька дитина не знала, це можна показати підписом чи окремою історією людини, а якщо його вже немає, — на його сторінці пам’яті, не змінюючи структуру дерева.
Цю сторінку можна пов’язати й з місцем поховання: якщо родина доглядає його могилу, QR-табличка на пам’ятнику відкриває сторінку, коли хтось наводить на код камеру телефона.
Усиновлення, прийомні сім’ї, опіка
Усиновлення. Усиновлена дитина в дереві стоїть під усиновлювачами як під своїми батьками. Біологічних батьків, якщо вони відомі й це доречно, можна показати окремо. Найбережніший спосіб — окреме приватне дерево для біологічної лінії: так основне дерево лишається родиною, якою її знає дитина, а інформація про походження не губиться.
У цій темі є й правовий бік. Сімейний кодекс у статті 226 закріплює право на таємницю усиновлення, у тому числі від самої дитини, і право усиновленої особи після 14 років отримати інформацію про своє усиновлення. Тому рішення, чи показувати усиновлення в дереві, яке бачать інші, належить усиновлювачам і самій людині, коли вона подорослішає. Ця стаття не є юридичною консультацією; у конкретній ситуації варто звернутися до юриста.
Прийомні сім’ї й дитячі будинки сімейного типу. На відміну від усиновлення, дитина, яка приходить у прийомну сім’ю, зберігає своє ім’я, прізвище, дату народження та свій статус. Як показувати прийомних дітей у дереві, вирішує сім’я разом із дитиною; часто їх додають як частину родини з підписом, що зв’язок прийомний.
Опікуни й піклувальники. Бабуся, яка оформила опіку над онуком, лишається бабусею в дереві. Опіку можна згадати в історії людини, лінії при цьому не змінюються.
Невідомий батько чи мати
Якщо один із батьків невідомий, залиште його місце порожнім або підпишіть «невідомий батько». Не вигадуйте імені й не ставте першого-ліпшого кандидата з переказів: через кілька років така гіпотеза стане «фактом», і нащадки шукатимуть чужого предка.

Причини можуть бути різні: дитина народилася поза шлюбом, батько загинув на війні до реєстрації шлюбу, у метриці записано лише матір, родина свідомо мовчала. За деякими такими історіями стоять війна, насильство чи примус. Тому розпитувати старших родичів варто м’яко, без тиску, і бути готовими почути «не хочу про це говорити».
Що можна зробити, якщо хочеться знайти відповідь:
- переглянути метричний запис: іноді там є позначка про пізніше визнання батьківства або хрещених, які були родичами батька;
- пошукати в документах матері: шлюби, переїзди, листи того періоду;
- розглянути генеалогічний ДНК-тест, пам’ятаючи, що його результат може зачепити інших живих людей.
Будь-яку версію позначайте як гіпотезу, поки немає документів. Як працює доведення родинного зв’язку і чим генеалогічне доведення відрізняється від юридичного, ми пояснили в статті як довести родинний зв’язок документами.
Ті, кого часто пропускають
- Діти, які померли малими. У XIX столітті їх було багато, і саме вони пояснюють «прогалини» між народженнями. Вони теж частина родини.
- Втрачені вагітності й мертвонароджені діти. Чи додавати їх, вирішують батьки; для багатьох це важливо.
- Перший чоловік чи дружина, про яких не говорили. Розлучення в старших поколіннях часто замовчували.
- Родичі, з якими не спілкуються. Сварка не скасовує спорідненості; людину можна додати з мінімумом даних.
Як говорити про це з рідними
- Поясніть, навіщо ви складаєте дерево і хто його бачитиме.
- Запитуйте, як людина хоче, щоб її показали: «Як тобі зручніше, щоб я позначила Віктора?»
- Домовтеся, що чутливі деталі лишаються в приватному дереві.
- Якщо дерево готують для школи, пам’ятайте, що дитина має право показати ту сім’ю, в якій живе. Поради для такого випадку — у статті родинне дерево для школи.
Як це зробити в Inheart
У дерево Inheart додають предків, чоловіків і дружин, братів і сестер, дітей. Сам власник не є карткою в дереві: воно починається з будь-якого родича, якого ви додасте першим. Дерево за замовчуванням приватне, і тільки власник його редагує. Дерев може бути кілька, тому біологічну лінію усиновленої людини можна вести в окремому приватному дереві.
Якщо ви вирішите зробити дерево публічним і поділитися посиланням, сторонні побачать про живих родичів тільки ім’я та лінії зв’язків; роки й фото живих приховані. Самі лінії при цьому видно, тому якщо структура дерева розкриває усиновлення чи інший делікатний факт, залиште це дерево приватним. Докладніше — у статті приватність родинного дерева.
Те, чого не показати лінією, як-от роль вітчима чи бабусі, яка виховала онука, для померлих родичів можна розповісти на їхніх сторінках пам’яті й пов’язати ці сторінки з картками в дереві.
Поширені помилки
- Прив’язувати всіх дітей до останнього шлюбу. Діти мають стояти під своєю парою.
- Вигадувати невідомого батька. Порожнє місце чесніше за чуже ім’я.
- Публікувати усиновлення без згоди. Це рішення людини і її батьків.
- Видаляти людей через сварки. Дерево показує спорідненість, оцінки в ньому зайві.
- Плутати зведених і неповнорідних. Правильні пари розв’язують це самі. Інші типові помилки ми зібрали в статті помилки при складанні родинного дерева.
Часті запитання
Як показати одностатеву пару? Так само, як будь-яку пару: двоє людей поруч, з’єднані лінією, діти — під ними. Як підписати зв’язок, вирішують самі люди.
Чи треба показувати розлучення? Не обов’язково. Достатньо, щоб діти стояли під правильною парою; рік розлучення можна вказати, якщо це важливо для історії.
Куди поставити дитину, яку виховували бабуся й дідусь? Під її батьками, як за народженням. Те, що виховували бабуся й дідусь, розкажіть в історії людини.
Чи додавати біологічних родичів, якщо людину усиновили дорослою? Це рішення самої людини. Багато хто веде дві гілки, а частина людей обирає лише родину, в якій виросла.
Загальний порядок побудови дерева — у нашій інструкції як скласти родинне дерево, а різницю між висхідним, низхідним і змішаним деревом пояснено в статті види родовідного дерева.
