Поділіться цим матеріалом
Щоб зробити родинне дерево для школи, спершу уточніть у вчителя, скільки поколінь потрібно і в якому форматі, потім разом із дитиною зберіть імена й роки від батьків, бабусь і дідусів, намалюйте чернетку олівцем і лише тоді оформлюйте начисто. Для більшості шкільних завдань вистачає трьох поколінь: дитина, батьки, бабусі й дідусі, тобто сім карток. Нижче — покроковий план для батьків з прикладом родинного дерева і варіантами для родин, яким класична схема не підходить.
Що зазвичай просять у школі
Завдання «Мій родовід» або «Родовідне дерево» дають, зокрема, у початковій школі на уроках про родину. Наприклад, у методичній розробці уроку для 2 класу на тему «Родина. Рід. Рідня. Складання родовідного дерева» домашнє завдання звучить так: розпочати збір інформації про свій рід для створення родовідного дерева. Там же дано просте визначення: рід — це ряд поколінь, що походять від одного предка.
Формати бувають різні:
| Формат | Що це | Скільки часу |
|---|---|---|
| Малюнок або аплікація | дерево з іменами на аркуші A4 чи A3 | один-два вечори |
| Плакат з фото | дерево з копіями фотографій | два-три вечори |
| Розповідь «Мій родовід» | кілька речень про родину, іноді зі схемою | один вечір |
| Презентація | слайди з фото й короткими підписами | два вечори |
Перш ніж починати, уточніть у вчителя:
- скільки поколінь потрібно: два, три чи чотири;
- чи треба вказувати роки народження;
- які розміри й матеріали: аркуш, ватман, файл;
- чи потрібні фото;
- чи буде усна розповідь у класі;
- до якої дати здати.
Ці відповіді заощадять вам вечір переробок.
Крок 1. Зберіть відомості про родину
Почніть із того, що дитина знає сама: ім’я, імена батьків, братів і сестер. Потім разом зателефонуйте бабусям і дідусям або сходіть у гості. Дитині цікавіше, коли вона сама ставить запитання, а дорослий допомагає записувати.
Короткий список запитань для розмови:
- Як вас звати повністю, разом із по батькові?
- Як звали ваших маму й тата?
- Яке прізвище в бабусі було до шлюбу?
- У якому році ви народилися і де?
- Де ви ходили до школи, ким працювали?
- Чи є старі фото, де ви з батьками?
- Яку історію з дитинства ви хотіли б, щоб я пам’ятав чи пам’ятала?
Останнє запитання часто дає найкращий матеріал для розповіді в класі. Більше запитань за темами є в статті які запитання поставити бабусі й дідусю про родину.
Записуйте відповіді одразу, біля кожного імені помічайте, хто його назвав. Якщо хтось не пам’ятає рік, пишіть «бл. 1950», і цього цілком достатньо для шкільного завдання.
Роки життя родичів, яких уже немає, дорослі можуть звірити з написом на пам’ятнику, коли родина буде на цвинтарі в поминальні дні. Якщо захочете, на пам’ятник можна прикріпити металеву табличку з QR-кодом: вона відкриває сторінку пам’яті з фото й історією людини.
Крок 2. Намалюйте чернетку
На окремому аркуші олівцем намалюйте прямокутники-картки. Порахуйте їх заздалегідь:
| Поколінь | Карток (без братів і сестер) |
|---|---|
| 2 | 3 |
| 3 | 7 |
| 4 | 15 |
Кожне наступне покоління вдвічі більше за попереднє: двоє батьків, четверо бабусь і дідусів, восьмеро прабабусь і прадідів. Тому на чотири покоління потрібен уже ватман або аркуш A3.
Дитину розташуйте внизу або в центрі, батьків над нею, бабусь і дідусів ще вище. Подружжя з’єднайте горизонтальною лінією, від пари до дітей ведіть вертикальну. Братів і сестер дитини ставте поруч з нею на тому ж рівні. Як називаються всі ці родичі, можна перевірити в таблиці хто кому доводиться.
Чернетка потрібна, щоб побачити, чи все вміщається. Переставити картку олівцем легко, а на готовому плакаті — ні.
Крок 3. Оформіть начисто
Кілька варіантів оформлення, які діти зазвичай роблять самі з невеликою допомогою дорослих:
- Класичне дерево. Стовбур, гілки, листочки з іменами. Стовбур може бути з картону, листя з кольорового паперу.
- Будиночок. Кожен поверх — покоління: на першому дитина з братами й сестрами, на другому батьки, на горищі бабусі й дідусі.
- Драбина. Простий варіант для презентації: кожна сходинка — покоління.
- Фото-дерево. Замість листочків — фотографії з підписами.
Фото для плаката беріть тільки копії: роздрукуйте або зробіть кольорову ксерокопію. Старі оригінали не ріжте й не клейте, бо їх не відновити. Як правильно підписати старий знімок і що робити з цінними оригіналами, ми розповідаємо в статті як підписувати старі фотографії.
Імена пишіть великими літерами, щоб їх було видно з парти. Під іменем можна вказати, ким людина доводиться дитині: «бабуся Ліда», «дідусь Микола». Акуратну розмітку дерева на папері ми розбираємо в статті як намалювати родинне дерево, а готові схеми на три й чотири покоління з’являться в матеріалі родинне дерево: шаблони й приклади.
Крок 4. Підготуйте розповідь для класу
Якщо родинне дерево треба презентувати, допоможіть дитині скласти чотири-п’ять речень:
- Хто я і скільки поколінь у моєму дереві.
- Хто мої батьки.
- Хто мої бабусі й дідусі, звідки вони.
- Одна цікава історія про когось із родини.
- Що мені найбільше сподобалося, поки я збирав чи збирала дерево.
Прорепетируйте вдома один-два рази. Хвилини в класі цілком досить.
Приклад: родинне дерево Максима на три покоління
Родина нижче вигадана, збіги з реальними людьми випадкові. На плакаті три рівні, знизу вгору:
- Верхній рівень — бабусі й дідусі: по маминій лінії Лідія (1958) і Микола (1955), по татовій лінії Віра (1961) і Богдан (1959–2019).
- Середній рівень — батьки: Оксана (1986) і Віталій (1984).
- Нижній рівень — діти: Максим і його молодша сестра Марічка.
Максим навчається у 2 класі. Його дідусь Богдан помер, і Максим вирішив позначити його ім’я зірочкою. Марічка стоїть поруч із братом на тому ж рівні. На плакаті тільки імена й роки життя дорослих; дати народження дітей Максим не писав.

Для розповіді Максим обрав історію про те, як бабуся Віра в дитинстві доглядала колгоспних коней. Таку деталь однокласники запам’ятовують краще за перелік імен.
Розповіді про родичів, яких уже немає, як-от про дідуся Богдана в прикладі, дорослі можуть зберегти разом із фото на сторінці пам’яті. Тоді до них можна буде повернутися, коли дитина підросте.
Якщо в родині все складніше
Шкільне завдання про родину може бути непростим для дитини, яку виховує один із батьків, бабуся чи опікуни, для усиновленої дитини, для дитини з родини з вітчимом чи мачухою, а також для тих, у кого батько чи мама загинули або живуть далеко. Таких дітей у класі може бути більше, ніж здається.
Батькам. Ви можете заздалегідь тихо поговорити з учителем і попросити дозволу на інший формат. Кілька варіантів, які зазвичай приймають:
- «Дерево близьких людей»: у ньому ті, хто піклується про дитину, без поділу на «рідних» і «нерідних».
- Дерево однієї гілки: тільки мамина чи тільки татова родина.
- «Коло родини»: дитина в центрі, навколо неї люди, які для неї важливі.
- Дерево, де дитина сама обирає, кого вписати, а порожні місця просто не малюються.
Учителям. Найбільше допомагає вибір. Якщо в умові завдання сказано «зобрази свою родину так, як ти її бачиш» і запропоновано кілька форматів, жодна дитина не опиниться в незручному становищі перед класом. Варто також не вимагати фото всіх бабусь і дідусів і не просити дітей пояснювати, чому когось у дереві немає.
Якщо в родині є загиблий захисник чи захисниця, дитина може з гордістю вписати цю людину в родинне дерево. Як і що розповідати в класі, вирішують дитина з дорослими. Окремо про другі шлюби, прийомних дітей і невідомого батька в дереві ми пишемо в статті складна сім’я в родинному дереві.
Що не писати на шкільному плакаті
Плакат висітиме в класі чи коридорі, а його фото може потрапити в шкільний чат. Тому на ньому краще обійтися без:
- повних дат народження, особливо дітей;
- адрес, телефонів і назв місць роботи;
- відомостей про хвороби, розлучення чи інші родинні таємниці;
- військових звань, назв частин і місць служби родичів, які зараз служать.
Останній пункт важливий: у рекомендаціях щодо персональних даних, оприлюднених на сайті Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, члени родин військовослужбовців названі особами підвищеного ризику. Там же сказано, що фото з дітьми публікують лише у виключних випадках і зі згоди законного представника. Ці поради адресовані медіа, проте для шкільних і батьківських чатів вони теж слушні. Більше про те, що краще не виносити у відкритий доступ, — у статті приватність родинного дерева.
Поширені помилки
- Почати з оформлення. Без чернетки картки не вміщаються, і плакат доводиться переробляти.
- Оригінали старих фото на плакаті. Клей і ножиці їх псують назавжди. Беріть копії.
- Бабуся за прізвищем чоловіка. Дівоче прізвище варто записати хоча б у чернетці: воно знадобиться, якщо дитина колись захоче шукати предків далі.
- Робота замість дитини. Учителю видно, коли плакат зробили дорослі. Дитина може сама малювати й писати, а дорослий — допомагати з розміткою та запитаннями.
- Залишити все на останній вечір. Бабусі й дідусі не завжди на зв’язку саме тоді, коли потрібно.
Що робити з деревом після уроку
Після оцінки плакат часто опиняється в шафі, а зібрані імена й історії забуваються. Щоб цього не сталося, сфотографуйте плакат і запишіть усе, що розповіли бабусі й дідусі, в окремий зошит чи файл.
Дорослі можуть піти далі й перенести імена в цифрове родинне дерево. Його веде дорослий: додає родичів, а пізніше й тих, про кого вдалося дізнатися нове, наприклад прабабусь і прадідів. Нове дерево в Inheart приватне, і бачить його тільки власник, доки сам не вирішить поділитися посиланням.
Часті запитання
Скільки поколінь робити, якщо вчитель не уточнив? Три: дитина, батьки, бабусі й дідусі. Це сім карток, і вони вміщаються на аркуші A4 чи A3.
Що робити, якщо дитина не знає, як звали прадідів? Для шкільного завдання прадіди зазвичай не потрібні. Якщо вчитель просить чотири покоління, розпитайте старших, а невідомі картки позначте знаком питання.
Чи обов’язково вказувати роки народження? Якщо вчитель не вимагає, можна обійтися іменами. Роки народження дорослих корисні, бо показують, скільки часу минуло між поколіннями, а дати народження дітей на плакаті краще не писати.
Як допомогти дитині, якщо вона не хоче робити дерево? Запитайте, що її непокоїть. Іноді причина в тому, що класична схема не підходить її родині. Тоді допоможе один з альтернативних форматів і коротка розмова з учителем.
Якщо дитина зацікавилася й хоче більше, почніть з нашої статті родинне дерево для дітей: просте пояснення, а повний порядок дій для дорослих — у статті як скласти родинне дерево.
