Поділіться цим матеріалом
Ревізькі казки (у документах і науковій літературі також «ревізькі сказки») — поіменні списки податного населення Російської імперії, складені під час ревізій 1719–1858 років. Вони записують людей за дворами: голову сім’ї, його родичів, вік на час цієї й попередньої ревізії, а також тих, хто між ревізіями помер чи вибув. Для українських земель це одне з небагатьох джерел, що дозволяють пройти від середини XIX століття до кінця XVIII. Нижче — роки ревізій, які регіони вони охоплюють, де шукати казки і як знайти в них свого предка.
Що таке ревізія і чому «казка»
Ревізію запровадив Петро I указом від 26 листопада 1718 року, коли подвірні переписи замінили подушним обліком. Одиницею обліку стала «ревізька душа», а поіменні списки, які подавали переписувачам, отримали назву ревізьких сказок. Так пояснює О. Воротинцева в статті для «Сумського історико-архівного журналу» (2025).
Мета ревізії була податкова, тому в казках передусім податні стани: державні та кріпосні селяни, міщани, різні категорії служилих людей. Казки на кріпосних складали поміщики або їхні управителі, у поселеннях державних селян — старости чи отамани, у містах — представники міського управління; так описує процедуру інша стаття тієї ж авторки у «Віснику Харківського національного університету» (2024).
Роки ревізій
Усього ревізій було десять. Роки за довідником BYU Script Tutorial:
| Ревізія | Роки | Що варто знати |
|---|---|---|
| 1-ша | 1719–1724 | майже не охопила сучасну Україну |
| 2-га | 1743–1747 | так само |
| 3-тя | 1761–1767 | уперше записані жінки |
| 4-та | 1781–1782 за BYU; 1782–1783 за Воротинцевою (2024) | перша, що охопила українські й білоруські землі імперії |
| 5-та | 1794–1795 | |
| 6-та | 1811 | не завершена через війну 1812 року, жінок не записували |
| 7-ма | 1815–1817 | доповнювала шосту, друковані бланки |
| 8-ма | 1833–1835 | |
| 9-та | 1850–1851 | частину західних губерній переписали окремо |
| 10-та | 1857–1858 | остання ревізія |
Українська дослідниця уточнює для наших земель: «перші три ревізії (до 1762 р. включно) майже не проводилися на території сучасної України», а «перша ревізія по всій території України, що входила до складу Російської імперії, була проведена тільки в 1782 р.». Матеріали ревізій 1719–1762 років, за її даними, в українських архівах відсутні.
Датування четвертої ревізії в джерелах різниться. BYU подає 1781–1782 роки. Воротинцева у статті 2024 року пише «Четверта ревізія (1782–1783 рр.)» і зазначає, що її оголосили маніфестом від 16 листопада 1781 року; у статті 2025 року вона ж називає 1782 рік першою ревізією по всій території України в складі імперії. Для пошуку це означає одне: казки четвертої ревізії шукайте за 1781–1783 роки.
Які землі України охоплені
- Лівобережжя і Слобожанщина — з четвертої ревізії. На Слобожанщині, за статтею Воротинцевої 2024 року, за організацію і проведення ревізії відповідала Харківська намісницька канцелярія.
- Правобережжя — після приєднання до імперії наприкінці XVIII століття, тобто в пізніших ревізіях. Для Півдня перевіряйте, коли конкретна місцевість увійшла до складу імперії.
- Галичина, Буковина, Закарпаття — у ревізіях не брали участі: ці землі не входили до Російської імперії, і там вели інші переписи. Для них основне джерело — метричні книги; див. статтю метричні книги.
Межі губерній і повітів у XVIII–XIX століттях не збігаються з сучасними областями, тому перед пошуком установіть тодішню належність села за статтею старі назви сіл і міст.
Що записано в ревізькій казці
Склад граф змінювався від ревізії до ревізії. У десятій ревізії, за описом BYU, є:
- номер сім’ї за попередньою (9-ю) і поточною (10-ю) ревізією;
- члени двору чоловічої й жіночої статі та їхній зв’язок із головою двору;
- вік за попередньою і за поточною ревізією;
- відмітки про тих, кого не було в попередній ревізії (народилися після неї) або хто вибув між ревізіями: помер, переселився;
- тимчасова відсутність і з якого часу.
Чоловіча і жіноча частини двору в десятій ревізії записані в окремих розділах. Ранні казки виглядають інакше. У казці 1721 року, яку розбирає Воротинцева, записані лише чоловіки, а вік позначено літерами-цифрами кирилиці.
Де зберігаються ревізькі казки
- Обласні архіви. За статтею Воротинцевої 2024 року, казки складали у двох примірниках: один зберігався в казенній палаті, другий залишався в повітового скарбничого. Тому шукайте їх насамперед у фондах казенних палат у державних архівах областей. Приклад із тієї самої статті: справа з ревізькими казками жебраків і калік Харківського намісництва 1782 року зберігається у фонді Харківської казенної палати Державного архіву Харківської області (ф. 31, оп. 141, спр. 39).
- ЦДІАК. Архів називає ревізькі сказки серед головних джерел родоводу поряд із метричними книгами і сповідними розписами.
- FamilySearch. Колекція «Ukraine, Zaporizhia, Poll Tax Census (Revision Lists), 1811–1858» з оригіналів, що зберігаються, за описом колекції, у Запорізькому обласному архіві: 62 154 зображення, є пошук за іменами. Для інших регіонів шукайте ревізькі казки в каталозі FamilySearch за назвою повіту.
- Міжархівний портал. На searcharchives.net.ua пробуйте запити «ревізькі казки», «ревізькі сказки» з назвою повіту чи села.
Казки часто впорядковані за повітами, станами і власниками. Кріпосні одного села могли належати кільком поміщикам, і тоді в селі може бути кілька окремих казок. Як знайти справу в описі, пояснює стаття фонд, опис, справа.

Як знайти свого предка: покроково
- Почніть з останньої ревізії. Десята (1857–1858) найближча до метричних книг кінця XIX століття, і її легше зв’язати з відомими вам фактами.
- З’ясуйте стан і власника. Державний селянин, кріпак конкретного поміщика, міщанин — від цього залежить, у якій казці шукати.
- Знайдіть двір. Орієнтуйтеся на ім’я голови двору, по батькові і склад родини. Прізвища в казках є не завжди; у ранніх ревізіях людей часто записували з іменем і по батькові.
- Обчисліть рік народження з віку, пам’ятаючи, що він приблизний.
- Перейдіть до попередньої ревізії за номером сім’ї: у десятій ревізії вказано номер двору в дев’ятій. Так ланцюжок іде вглиб.
- Перевірте іншими джерелами. Вік і склад сім’ї звіряйте з метричними книгами та сповідними розписами, які велися щороку.
Приклад на вигаданій родині
Двір Семена Ткачука в селі N (особи вигадані):
| 9-та ревізія, 1850 | 10-та ревізія, 1858 | |
|---|---|---|
| номер сім’ї | 12 | 15 |
| Семен Михайлов, голова двору | 26 | 34 |
| Іван, його син | — | 6 |
| Михайло Петров, батько Семена | 58 | помер у 1854 році |
| Марина, дружина Семена | 24 | 31 |
Висновки: Семен народився близько 1824 року, Іван — близько 1852 року, а батько Михайло — близько 1792 року. Вік Марини виріс на сім років за вісім, і така неточність типова. Далі в дев’ятій ревізії дивимося, під яким номером двір № 12 значився у восьмій (1833–1835), і шукаємо там Семена, якому мало бути близько десяти років. Паралельно шукаємо запис про хрещення Івана в метричних книгах 1851–1853 років.
Коли ланцюжок дворів зійшовся через кілька ревізій, у родини з’являється історія предків XIX століття, прив’язана до конкретного села. Її можна зберегти на сторінці пам’яті найстаршого знайденого предка разом із фото та родинними переказами.
Обмеження джерела
- Вік приблизний. Воротинцева у статті 2025 року пише: «люди самі не знали свого точного віку і повідомляли його переписникам дуже приблизно».
- Померлих рахували до наступної ревізії. За статтею 2024 року, кожну «ревізьку душу» вважали наявною до нової ревізії навіть після смерті людини, тому дата смерті з казки неточна.
- Подвійний облік і пропуски. Дослідниця пов’язує розтягнуті строки ревізій із бюрократичною тяганиною, подвійним обліком і недообліком населення.
- Склад станів різний. Ревізії рахували передусім податне населення. За Воротинцевою, четверта ревізія охопила й більшість неподатних станів, яких раніше не обліковували, тож для дворян і духовенства перевіряйте, чи є окремі казки або інші документи.
Поширені помилки
- Шукати ревізькі казки для Галичини. Цих земель ревізії не охоплювали.
- Плутати номер сім’ї в різних ревізіях. У кожній ревізії свій номер; зв’язок дає графа «за попередньою ревізією».
- Ігнорувати жіночу частину двору. Саме там дружини, дочки і вдови, без яких складно відрізнити сім’ю від однофамільців.
- Брати рік смерті з казки як точний. Відмітка «помер у такому-то році» потребує перевірки метричною книгою.
Ревізька казка дає одразу два-три покоління одного двору. Перенесіть їх у родинне дерево, щоб бачити, де ланцюжок уже підтверджено, а де бракує документа. Перші родинні зв’язки в Inheart — безкоштовно.
Могили людей із ревізьких казок рідко збереглися, але поховання їхніх онуків і правнуків родина часто знає. На пам’ятник над таким похованням можна прикріпити QR-табличку, яка відкриває сторінку пам’яті з історією роду, відновленою за ревізіями.
Часті запитання
Як правильно: «казки» чи «сказки»? Уживаються обидві форми. Українські історики пишуть і «ревізькі казки», і «ревізькі сказки»; в оригінальних документах XIX століття — «ревизские сказки».
Чи є в ревізьких казках жінки? З третьої ревізії — так, крім шостої 1811 року. У ранніх казках і на окремих територіях жінок могли не записувати зовсім.
Що шукати після 1858 року? Ревізії припинилися. Далі допомагають метричні книги, сповідні розписи і перепис 1897 року; наприклад, Державний архів Одеської області має окремий розділ «Перепис населення: ОДЕСА-1897» з оцифрованими справами.
Чи можна знайти ревізькі казки онлайн? Частину — так, на FamilySearch і на ресурсах архівів. Решту замовляють у читальному залі або через запит.
Ревізькі казки найкраще читати разом зі сповідними розписами: одні показують двір раз на кілька років, другі щороку. Повернутися до загальної карти джерел можна в навігаторі архіви України для пошуку предків.
Перевірено станом на 18 листопада 2026 року. Наявність казок і цифрових копій звіряйте в каталогах конкретного архіву.
