Мене звати Олена, я народилася на Луганщині. З приходом війни в рідне місто мені довелося залишити все, що надбала за ціле життя. Мій дім вмістився в одну невеличку валізу, куди я поклала всі життєво необхідні речі — ліки, їжу та одяг.

Зараз я пристосовуюся до нового життя в іншому місті та з чужими для мене людьми. Все, що залишилося з рідного дому — це спогади про теплий батьківський дім та любов до близьких, більшості з яких серед нас вже немає.

Пам’ять про них гріє найбільше, тому мій обов’язок — зберегти їх у своєму серці назавжди. Приїхати на могилу до рідних зараз неможливо. Але чи кам'яний надгробок зуміє зберегти найцінніші миті з дорогими тобі людьми?

Мені хотілося чогось глибшого та теплішого. Саме тому вирішила скористатися сервісом Inheart, де зібрала всі фотографії, історії із життя та навіть відео з дня народження своєї мами. Через тиждень, до речі, їй могло б виповнитися 60.

Створивши на платформі сторінку пам’яті про померлу людину, я більше не переживаю, що при будь-яких переїздах чи втраті телефона цінні фотографії чи відеозаписи моєї мами десь можуть загубитися.

Мало того, мої друзі додали у профіль світлини зі своїх фотоапаратів, які я ніколи навіть не бачила. Дехто з них ще написав кілька теплих спогадів, тому я знаю, що моя мама досі з нами, адже живе в пам’яті багатьох людей.

Розробники платформи подбали й про те, щоб на пам’ятнику можна було розмістити QR-код. Відсканувавши його на своєму мобільному пристрої, можна дізнатися набагато більше інформації, ніж ту, яка розміщена на надгробку.

Користуючись платформою Inheart, у нас є можливість зібрати навіть найдрібніші крихти спогадів про наших близьких, яких, на жаль, ми вже ніколи не зможемо обійняти, відвідати чи поділитися з ними своїми найпотаємнішими мріями та бажаннями.

За допомогою цього сервісу користувачі зберігатимуть у своїх серцях найтепліші спогади та ділитимуться цим з усіма, для кого людина була по-справжньому близькою.
‍
Життя не вічне, а пам’ять — назавжди!