Наша люба, прекрасна мама
Місце народження
Народилася в селі Деражне Костопільського району Рівненської області — поліському селі з давньою історією, самобутніми традиціями та особливою атмосферою рідного краю. Саме тут минула майже вся її життєва дорога. Деражне залишалося для неї не просто місцем народження, а справжнім домом, із яким були пов’язані найважливіші спогади, події та життєві етапи. Знання рідного села, його людей і звичаїв формувало її світогляд і назавжди збереглося як важлива частина особистої історії.

Батьки
Батьки — Лукашук Олексій Степанович та Галина Дмитрівна — присвятили своє життя педагогічній праці. Обоє працювали вчителями, передаючи учням не лише знання, а й власні життєві цінності, любов до рідного краю та відповідальне ставлення до людей.
Їхня історія розпочалася в Дубенському педагогічному університеті, де вони познайомилися під час навчання. Саме там сформувалися їхні спільні професійні прагнення та життєві орієнтири, які згодом стали основою родини.
Величезний відрізок свого життя Олексій Степанович і Галина Дмитрівна присвятили селу Дюксин. Їхня праця була тісно пов’язана з життям місцевої громади, освітою та вихованням кількох поколінь дітей. Для багатьох мешканців села вони стали не просто вчителями, а наставниками, порадниками й людьми, чия відданість справі залишила помітний слід у пам’яті громади.

Дитинство
Дитинство минуло в атмосфері родинного тепла, щоденних відкриттів і щирих дитячих радощів. Навчалася у Дюксинській школі I–III ступенів, де особливо любила математику. Цей предмет приваблював логікою, послідовністю та можливістю знаходити точні відповіді, а шкільні роки залишили по собі багато добрих спогадів.
Одним із найулюбленіших занять у дитинстві були карткові ігри. Саме з ними пов’язана кумедна історія, яку згодом не раз згадували в родині. Якось вона перемогла у карти свого рідного брата Сашу, але випадково під її ногою залишилася одна карта. Брат вирішив, що сестра його обманула, і, прагнучи помститися, довго чекав на дереві біля хати, щоб не пустити її додому. Насправді жодного шахрайства не було — карта опинилася під ногою цілком випадково. Ця дитяча пригода стала веселим родинним спогадом і свідченням безпосередності, вигадливості та особливої атмосфери, у якій минали роки дитинства.


Юнацтво
У юнацькі роки її найбільшими мріями були прості й водночас важливі речі — бути щасливою та присвятити своє життя педагогіці. Вона прагнула працювати з людьми, допомагати дітям розкривати здібності, здобувати знання й упевнено знаходити власний шлях.
Юність була для неї активним і насиченим періодом. Вона любила волейбол і бадмінтон, цінувала рух, командну взаємодію та можливість випробовувати себе в різних видах діяльності. Водночас брала активну участь у громадському й шкільному житті, виявляла ініціативність, відповідальність і готовність долучатися до спільних справ. Саме тоді формувалися риси, які згодом стали важливими в її педагогічній діяльності: комунікабельність, організованість, енергійність і щире прагнення бути корисною іншим.

Діти
У родині було двоє дітей — дочка Наталія та син Олександр. Для них мати була не лише найближчою людиною, а й справжнім моральним орієнтиром. Діти згадують її як найкращу маму, яка дарувала їм турботу, тепло й виховання, засноване на любові, повазі та людяності.
У сім’ї не було особливих традицій чи усталених звичок, однак її щоденна присутність, увага й доброзичливість створювали атмосферу довіри та взаємної підтримки. Найважливішою порадою, яку вона залишила своїм дітям, було любити одне одного, берегти родинний зв’язок і залишатися близькими за будь-яких обставин.
Наталія та Олександр цінували у стосунках із матір’ю все: її доброту, мудрість, силу, щирість і безумовну любов. Для них вона була і залишається ідеалом у всьому — людиною, яка поєднувала материнську ніжність із внутрішньою гідністю та вмінням бути опорою для своїх дітей.
Університетські роки
Університетські роки стали важливим етапом професійного й особистісного становлення. Навчання у Дубенському педагогічному університеті за напрямом «Початкові класи» було свідомим вибором, адже ця спеціальність поєднувала інтерес до освіти, любов до дітей і прагнення допомагати молодшим школярам відкривати світ знань. Особливе місце серед навчальних дисциплін посідала математика — предмет, який вирізнявся логічністю, послідовністю та можливістю знаходити нестандартні рішення.
Студентські роки вирізнялися не лише сумлінним навчанням, а й активною участю в університетському житті. Вона охоче долучалася до різноманітних заходів, ініціатив і спільних справ, проявляючи відповідальність, організованість та вміння працювати в команді. Завдяки лідерським якостям часто брала на себе ініціативу, об’єднувала однокурсників і допомагала реалізовувати спільні проєкти. Цей досвід сприяв формуванню впевненості, комунікативності та навичок, які стали важливою основою її подальшого професійного шляху.


Кар'єра
Професійний шлях розпочала з роботи вчителькою початкових класів. Цей період став важливим етапом становлення її як педагога, адже саме тоді сформувалися основи професійного підходу, відповідальності та уважного ставлення до дітей. Після декретної відпустки вона продовжила працювати у сфері дошкільної освіти, обійнявши посаду виховательки.
Згодом її професійний досвід, організаторські здібності та відданість освітній справі привели до керівної роботи. Понад 25 років вона очолювала Деражненський дитячий садок «Пролісок», присвятивши його розвитку значну частину свого життя. Під її керівництвом заклад працював як простір турботи, виховання, навчання та гармонійного розвитку дітей. Вона дбала не лише про якість освітнього процесу, а й про створення доброзичливої атмосфери, у якій комфортно було і вихованцям, і працівникам.
За роки професійної діяльності здобула величезну кількість досягнень, заслуг і різноманітних нагород. Утім, найбільше пишалася не формальними відзнаками, а своїм колективом, який дуже любила та цінувала. Для неї команда була основою успішної роботи закладу, джерелом підтримки, взаєморозуміння й спільної відповідальності за виховання дітей.
У професійній діяльності незмінно керувалася принципами чесності та поваги. Вона вважала важливим будувати стосунки з колегами, батьками й вихованцями на довірі, людяності та щирому ставленні. Саме ці цінності стали основою її багаторічної праці, авторитету серед колег і заслуженої поваги громади.
Спадок
Її головним спадком стала безмежна любов — щира, тепла й всеохопна, яку вона дарувала рідним і всім, хто був поруч. Вона залишила по собі не лише добрі спогади, а й важливі життєві принципи: любити, поважати інших, не обманювати, цінувати людей і те, що маєш, берегти близьких та за будь-яких обставин залишатися людиною.
Близькі згадують її як найулюбленішу, найдорожчу, найціннішу, наймудрішу, найголовнішу наймилішу й найкращу людину в житті. У їхніх серцях вона назавжди залишилася людиною, чия доброта, турбота та любов зігрівали й надавали сил.
Особливим продовженням її справи стала любов до всіх, а особливо до дітей. Саме це тепло, уважність і щире бажання дарувати добро живуть у її близьких і передаються далі. Її спадок — це любов, яку неможливо виміряти чи втратити, адже вона продовжує жити в людях, яких вона любила.

