Ярослав Миколайович Яцьков

У квітні 2018 року добровільно вступив до лав захисників України, розпочавши службу у складі 2-го батальйону оперативного призначення Азов. Обіймав посаду командира взводу, командував 2-м взводом 3-ї роти SPARTAN. На цій відповідальній посаді забезпечував організацію служби, координацію дій особового складу та виконання бойових завдань у складних умовах.

Під час служби неодноразово демонстрував витримку, професіоналізм і відданість побратимам. Серед відзнак цього періоду — американський приціл, вручений командиром полку, а також інші нагороди й відомчі відзнаки за службу. Частина здобутків і проявів мужності залишилася відомою лише йому та його найближчим побратимам.

Одним із пам’ятних епізодів служби стала робота кулеметником на вогневій позиції. Він максимально подавляв вогнем російські позиції, створюючи необхідні умови для того, щоб піхота та розвідка могли безпечно й результативно виконувати завдання зі звільнення українських територій. У таких ситуаціях особливо важливими були точність, холоднокровність і готовність діяти до кінця, адже від злагодженості кожного бійця залежав успіх усього підрозділу.

Найбільшою підтримкою під час служби залишалися близькі люди та побратими. Саме їхня довіра, взаємодопомога й відчуття спільної відповідальності допомагали долати труднощі, зберігати внутрішню стійкість і продовжувати виконувати свій обов’язок перед Україною.

На початку повномасштабного вторгнення він перебував на околицях Маріуполя у складі групи швидкого реагування. У цей період він був командиром групи швидкого реагування й відповідав за організацію оборони та координацію дій особового складу. Підрозділ очікував ворожої атаки та готувався діяти в умовах стрімкого загострення ситуації.

Одним із ключових напрямів його роботи стала оборона маріупольського аеропорту. Він організовував захист об’єкта, ухвалював оперативні рішення та забезпечував злагодженість дій підлеглих у надзвичайно складних умовах. Серед найважливіших завдань цього періоду — знешкодження ворожої диверсійно-розвідувальної групи в Маріуполі, участь у заходах із деблокади суміжних сил, а також виконання спеціальних операцій зі знешкодження ворожих підрозділів.

Попри постійну небезпеку, інтенсивні бойові дії та величезне психологічне навантаження, він залишався зібраним і врівноваженим. Для побратимів його спокій був важливою опорою: навіть перебуваючи в самому епіцентрі подій, він умів підтримувати інших, зберігати ясність мислення та передавати впевненість у необхідності діяти. Його поведінка допомагала підрозділу триматися, виконувати поставлені завдання й долати обставини, які вимагали максимальної витримки, мужності та відповідальності.

Народився в Житомирі — місті з особливою атмосферою, до якого завжди зберігав глибокий емоційний зв’язок. Найтепліші спогади про рідне місто пов’язані з маминою їжею, домашнім затишком і відчуттям родинного тепла. Житомир постійно залишався важливою частиною його думок і розмов, незалежно від того, де він перебував.

Батьки, Наталя і Микола, усе життя присвятили роботі у сфері виробництва шкарпеток. Наталя обіймає посаду директора виробництва, де відповідає за організацію робочих процесів, злагоджену роботу колективу та якість продукції. Микола працює механіком-налагоджувальником, забезпечуючи справність обладнання, його налаштування та безперебійну роботу виробництва. Їхня професійна діяльність вирізняється відповідальністю, практичністю й багаторічним досвідом.

Особливе місце в родинних спогадах посідають спільні поїздки у село під час відпусток. Такі дні ставали справжньою сімейною традицією: усі разом готували шашлики, багато жартували, сміялися та насолоджувалися невимушеною атмосферою. Саме ці прості, але щирі моменти створювали відчуття близькості, родинного тепла й залишали по собі найприємніші спогади.

Дитинство минуло в атмосфері активності, самодисципліни та постійного прагнення до справедливості. Він навчався у школі №27, де найбільше любив фізкультуру. Спорт змалку був для нього не просто розвагою, а важливою частиною життя й характеру.

Спочатку він захоплювався карате та кікбоксингом, однак найбільше часу присвятив боксу. Регулярні тренування, наполегливість і готовність долати труднощі поступово сформували в ньому сильний характер і «залізний стержень». Бокс навчив його витримки, самоконтролю, відповідальності за власні рішення та вмінню не відступати перед перешкодами.

Ще з дитинства він гостро реагував на несправедливість і прагнув захищати тих, кого вважав скривдженими. Через це у шкільному та дворовому житті нерідко ставав учасником конфліктів, які часом вирішував кулаками. Згодом цей досвід допоміг йому зрозуміти справжню ціну сили: вона полягає не лише у фізичній перевазі, а й у здатності контролювати себе та відповідати за свої вчинки.

Вільний час проходив за улюбленими іграми. Особливий інтерес викликали військові шутери, футбольні симулятори FIFA та стратегії. Серед прочитаного запам’яталася книга Застеляйте ліжко — видання, що надихало на дисциплінованість, відповідальність і формування корисних щоденних звичок. Усе це разом — спорт, бокс, ігри, читання та прагнення до справедливості — стало важливою основою характеру й світогляду.

Бокс