Ольга Юліанівна Кобилянська

Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1863 року в містечку Гура-Гумора на Південній Буковині (нині Румунія), у багатодітній родині дрібного урядовця. Батько був українцем, мати мала польсько-німецьке коріння, тож дівчинка зростала в багатомовному світі.

Офіційної освіти вона отримала зовсім мало — лише чотири класи німецької школи. Усе інше дала самоосвіта: Кобилянська жадібно читала німецьких класиків, філософів, історію та природничі науки.

Перші оповідання Кобилянська писала німецькою. Знайомство з українськими діячами Буковини і Галичини, зокрема з Софією Окуневською та Наталією Кобринською, повернуло її до рідної мови.

У 1891 році родина переїхала до Чернівців, де письменниця прожила решту життя. Місто стало її домом, а буковинські гори, ліси й села — головним тлом її прози.

Ранні повісті «Людина» (1894) і «Царівна» (1896) стали маніфестом нової жінки — освіченої, незалежної, що сама обирає свою долю. Того ж 1894 року вийшла її стаття «Дещо про ідею жіночого руху», а сама Кобилянська стала однією з засновниць Товариства руських жінок на Буковині.

Її героїні шукали не вигідного шлюбу, а сенсу і гідності, і для патріархального суспільства кінця XIX століття це звучало сміливо.

У 1902 році вийшла повість «Земля» — трагедія селянської родини, де брат убиває брата через клапоть поля. Повість принесла авторці широке визнання і стала класикою української літератури.

Далі були «В неділю рано зілля копала» за мотивами народної балади, «Ніоба», «Апостол черні». Кобилянська поєднала психологізм європейського модернізму з глибоким знанням буковинського села.

Найближчою людиною в житті Кобилянської стала Леся Українка. Вони довго листувалися, а 1901 року Леся гостювала в Чернівцях; спільна фотографія того року зберегла цю зустріч.

Їхнє листування — одне з найзворушливіших у світовій літературі: дві письменниці підтримували одна одну у хворобах, самотності й творчих пошуках.

Останні роки життя Кобилянська провела тяжко хворою, під час змін влади в Чернівцях. Після повернення румунської влади 1941 року стареньку письменницю збиралися судити за співпрацю з радянськими установами, але вона не дожила до процесу.

Ольга Кобилянська померла 21 березня 1942 року в Чернівцях. Її ім'я носять головна пішохідна вулиця міста, Чернівецький музично-драматичний театр, а в будинку, де вона жила, діє літературно-меморіальний музей.