Сергій Павлович Корольов

Сергій Павлович Корольов народився 12 січня 1907 року в Житомирі, в родині вчителів. Батьки рано розлучилися, і хлопчик ріс у дідуся й бабусі в Ніжині, а згодом із матір'ю та вітчимом жив у Києві й Одесі.

У 1913 році в Ніжині шестирічний Сергій побачив показові польоти авіатора Уточкіна — і небо стало його долею. В Одесі він закінчив будівельну профшколу, а в сімнадцять років уже сконструював свій перший планер.

У 1924 році Корольов вступив до Київського політехнічного інституту на авіаційне відділення, а 1926-го перевівся до Московського вищого технічного училища, де керівником його дипломного проєкту був Андрій Туполєв. Паралельно він конструював і сам випробовував планери.

На початку 1930-х Корольов очолив Групу вивчення реактивного руху, а її ракета ГІРД-09 у 1933 році стала першою радянською рідинною ракетою, що піднялася в повітря. Далі була робота в Реактивному науково-дослідному інституті над ракетопланами.

У червні 1938 року, у розпал Великого терору, Корольова заарештували за сфабрикованим звинуваченням у «шкідництві». Після катувань його засудили до десяти років таборів. Він пройшов етапи і колимський золотий рудник Мальдяк, звідки повернувся напівживим.

Згодом його перевели до «шарашки» — закритого конструкторського бюро для ув'язнених при Туполєві. Звільнили Корольова лише 1944 року, а повністю реабілітували 1957-го — уже після запуску першого супутника.

Після війни Корольов очолив створення радянських балістичних ракет. Його міжконтинентальна ракета Р-7 стала основою всієї космічної програми: 4 жовтня 1957 року вона вивела на орбіту перший штучний супутник Землі.

12 квітня 1961 року корабель «Восток», створений під керівництвом Корольова, підняв у космос Юрія Гагаріна. Далі були перші польоти до Місяця автоматичних станцій, багатомісні кораблі «Восход» і перший вихід людини у відкритий космос 1965 року. Ім'я конструктора тримали в суворій таємниці: світ знав його лише як «Головного конструктора».

Здоров'я, підірване Колимою та надлюдським навантаженням, не витримало. Сергій Корольов помер 14 січня 1966 року під час операції, через два дні після свого 59-річчя. Лише тоді його ім'я вперше назвали публічно.

Урну з прахом конструктора поховали біля Кремлівської стіни в Москві. Він так і не дізнався, що через три роки люди ступлять на Місяць.

У будинку в Житомирі, де народився Корольов, 1970 року відкрили меморіальний музей, а 1991-го поруч постав великий музей космонавтики його імені з тисячами експонатів — від деталей ракет до зразків місячного ґрунту.

Ім'я Корольова носять Житомирський військовий інститут, вулиці багатьох українських міст і кратер на зворотному боці Місяця. Його історія — це історія українця, якого імперія спершу кинула в табір, а потім привласнила його славу.