Іван Петрович Котляревський

Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 року в Полтаві, в родині канцеляриста міського магістрату. Дідівська хата стояла на Івановій горі, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря, — її у 1845 році замалював Тарас Шевченко.

Навчався в Полтавській духовній семінарії, де вже пробував писати вірші. Семінарії не закінчив: пішов працювати домашнім учителем у поміщицькі родини і там, на селі, слухав живу народну мову, пісні, приказки, які згодом заговорили в його творах.

Ще в 1790-х Котляревський узявся переробляти «Енеїду» Вергілія на український лад: троянці в нього стали запорожцями, боги — панами і старшиною, а Олімп заговорив мовою полтавського ярмарку. У 1798 році три частини поеми вийшли в Петербурзі — без відома автора, коштом Максима Парпури.

Це була перша друкована книга, написана живою українською мовою. Нею, за спільною думкою дослідників, починається нова українська література. Повне видання в шести частинах, підготоване самим автором, вийшло вже посмертно, 1842 року.

У 1796 році Котляревський вступив на військову службу, у Сіверському карабінерному полку брав участь у російсько-турецькій війні, зокрема в облозі Ізмаїла. Вийшов у відставку 1808 року в чині штабс-капітана.

У 1812 році, під час наполеонівської навали, він сформував і очолив 5-й Український козачий полк. Згодом багато років був наглядачем полтавського Будинку для виховання дітей бідних дворян, а потім опікувався благодійними закладами міста.

Від 1818 року Котляревський очолював Полтавський вільний театр. Для нього він написав п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» — перші твори нової української драматургії, які досі не сходять зі сцени.

Він допоміг викупити з кріпацтва талановитого актора Михайла Щепкіна, що грав у його трупі. Пісні з «Наталки Полтавки», як-от «Віють вітри, віють буйні», стали народними.

Котляревський до кінця життя прожив у Полтаві, у своїй невеликій хаті. Помер 10 листопада 1838 року; поховали його на міському кладовищі, де нині парк його імені.

Того ж року молодий Шевченко написав вірш «На вічну пам'ять Котляревському» — першу посмертну шану батькові нової української літератури.

У 1903 році в Полтаві відкрили пам'ятник Котляревському — один із перших пам'ятників українському письменникові, споруджений на кошти, зібрані громадою. На відкриття з'їхалася вся тогочасна українська еліта — це свято стало справжнім з'їздом національного руху.

У 1969 році на Івановій горі відтворили садибу письменника — нині це меморіальний музей. Вулиці й бульвари Котляревського є в Києві, Полтаві, Чернігові, Вінниці та десятках інших міст.