Богдан Хмельницький

За прийнятою в історіографії датою, Богдан Зиновій Хмельницький народився 27 грудня 1595 року. Його батько, шляхтич Михайло Хмельницький, служив осадником у Чигирині та заснував хутір Суботів, що став родовим гніздом Хмельницьких. Освіту Богдан здобув ґрунтовну як на свій час — у єзуїтському колегіумі у Львові, де опанував латину й польську; згодом додалися турецька і татарська.

У 1620 році батько й син пішли в похід проти турків. У битві під Цецорою Михайло Хмельницький загинув, а Богдан потрапив у полон, де провів два роки — в Константинополі, при одному з османських дворів. Полон став його школою Сходу: мови, звичаї та устрій майбутніх союзників і ворогів він знав ізсередини.

Викуплений з полону, Хмельницький повернувся до реєстрового козацького війська, пройшов морські походи й козацькі війни 1630-х років, дослужився до військового писаря, а потім сотника Чигиринського полку. Господарював у Суботові, мав повагу і серед козацтва, і при королівському дворі.

У 1647 році чигиринський підстароста Данило Чаплинський збройно наїхав на Суботів: хутір пограбували, родину скривдили, малого сина Хмельницького жорстоко побили. Суди й скарги королю нічого не дали — шляхтича закон не карав. Особиста кривда сотника злилася з кривдою всього народу: наприкінці 1647 року Хмельницький із жменькою однодумців утік на Запорозьку Січ.

На початку 1648 року запорожці обрали Хмельницького гетьманом. Він уклав союз із кримським ханом, здобувши татарську кінноту, і повів військо проти коронних армій Речі Посполитої. Перемоги йшли одна за одною: Жовті Води, Корсунь, Пилявці. Повстання переросло в Національно-визвольну війну — на боротьбу піднялася вся Україна.

У грудні 1648 року Хмельницький урочисто в'їхав до Києва через Золоті ворота. Духовенство і народ вітали його як визволителя; саме тоді, за свідченнями сучасників, гетьман остаточно усвідомив, що воює вже не за козацькі привілеї, а за весь руський народ і його державу.

На визволених землях Хмельницький збудував державу — Військо Запорозьке, яку історики називають Гетьманщиною. Полково-сотенний устрій, власна адміністрація, суд, фінанси, армія; столицею став Чигирин. Зборівський договір 1649 року вперше юридично визнав козацьку автономію.

Гетьман вів дипломатію європейського масштабу: листувався і обмінювався посольствами з Москвою, Стамбулом, Варшавою, Швецією, Трансильванією, Молдовою. Війна тривала з перемінним успіхом — після тріумфів були й тяжка поразка під Берестечком 1651 року, і блискуча перемога під Батогом 1652-го.

Виснажена роками війни держава потребувала сильного союзника. У січні 1654 року на раді в Переяславі Хмельницький прийняв протекцію московського царя — для гетьмана це був військовий союз проти Польщі, а не зречення самостійності. Та вже Віленське перемир'я 1656 року, укладене Москвою з поляками за спиною козаків, показало ціну царських гарантій.

Останні роки гетьман шукав нових союзників — Швецію й Трансильванію, вибудовуючи антипольську коаліцію вже без Москви. Завершити задумане не встиг: Богдан Хмельницький помер у Чигирині 6 серпня 1657 року. Поховали його поруч із сином Тимошем в Іллінській церкві в Суботові, яку він сам фундував. У 1664 році польський воєначальник Стефан Чарнецький сплюндрував Суботів і гетьманську усипальню — подальша доля останків невідома.

Єдине достовірне прижиттєве зображення гетьмана — гравюра данцизького майстра Вільгельма Гондіуса 1651 року; саме з неї походять усі пізніші портрети. Іллінська церква в Суботові зображена на банкноті в 5 гривень поруч із портретом самого Богдана.

Кінний пам'ятник Хмельницькому на Софійській площі в Києві, відкритий 1888 року, став одним із символів столиці. Ім'ям гетьмана названі місто й область, бойовий орден Богдана Хмельницького, яким нагороджують захисників України, а Чигирин і Суботів нині — національний історико-культурний заповідник.