Сергій Миколайович Заєць

село Нижча Кропивна, Немирівського району, Вінницької області

З дитинства він ріс активним, дисциплінованим і цілеспрямованим хлопцем. Особливе місце в його житті займали рух і спорт. Уже змалку він розумів цінність дисципліни та наполегливості, які згодом стали важливою частиною його характеру.

Будучи дорослим, Сергій часто згадував своє дитинство і говорив, що сільським дітям бракує можливостей для занять спортом. Він мріяв, щоб у них був доступ до хороших спортивних умов, і хотів змінити це.

Після закінчення Райгородської ЗОШ І–ІІІ ступенів Сергій свідомо обрав шлях захисника України. У 2015 році він вступив до Одеської військової академії, де розпочав підготовку до офіцерської служби.

Вибір військової професії був для нього не випадковим. Сергій прагнув розвиватися, ставати сильнішим і брати на себе відповідальність. Саме в юнацькі роки почав формуватися той характер, який згодом допоміг йому стати офіцером і командиром.

У 2015 році Сергій вступив до Одеської військової академії, обравши військову освіту та шлях офіцера. Навчання стало важливим етапом його життя — саме тут він здобував професійні знання, військові навички та гартував характер.

Сергій обрав десантно-штурмові війська — підрозділи, які виконують найскладніші бойові завдання. Він наполегливо готувався до служби й поступово формувався як відповідальний та рішучий офіцер, для якого військова справа стала не просто професією, а покликанням.

Після завершення навчання Сергій розпочав офіцерську службу у десантно-штурмових військах. Він швидко зростав професійно, проявляючи відповідальність, рішучість і вміння вести за собою людей.

За короткий період служби Сергій став командиром 1-ї роти 90-го батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади. На посаді старшого лейтенанта він відповідав не лише за виконання бойових завдань, а й за життя та безпеку своїх військовослужбовців.

Спадок Сергія — це не лише його військовий шлях і нагороди, а й мрії та цінності, які він залишив після себе. Він мріяв, щоб діти в селі мали можливість займатися спортом і розвиватися. Сьогодні ця мрія продовжується у Райгородській школі — родина та громада працюють над створенням спортивного залу.

За свою службу Сергій був нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступенів. Його ім’я назавжди залишиться частиною історії родини, рідного краю та України.

Ще до початку повномасштабного вторгнення Сергій обрав військовий шлях та присвятив себе службі у Збройних Силах України. Професійна підготовка та служба у десантно-штурмових військах стали важливим етапом його становлення як офіцера та командира.

З початком повномасштабного вторгнення Сергій опинився на передовій, виконуючи бойові завдання під Ізюмом. Там він отримав поранення, але після операції відмовився від подальшої госпіталізації та повернувся до своєї роти.

У найскладніший момент Сергій зумів вивести своїх військовослужбовців із напівоточення, зберігши особовий склад. Він пишався тим, що зміг повернути своїх хлопців живими. Для нього відповідальність за побратимів була важливішою за власну безпеку.