Олексій Дмитрович Місько

Олексій Місько народився у Житомирі.

Дитинство провів у рідному місті, де з ранніх років виявляв активність, цілеспрямованість, патріотизм та турботливе ставлення до природи. Завжди з особливою ніжністю ставився до звірів, допомагав безпритульним котам і собакам, а також доглядав за домашніми улюбленцями.

У семирічному віці пішов до школи №10, де навчався до 8 класу. Після цього продовжив навчання у школі №17, де швидко зарекомендував себе як активний учень і лідер. У 9 та 10 класах обіймав посаду президента школи, організовував заходи та відстоював інтереси учнівської громади. Паралельно займався стрільбою та рукопашним боєм, підтримуючи гарну фізичну форму та розвиваючи силу волі.

Після школи вступив до училища №17 при Житомирському державному технологічному університеті (ЖДТУ).

Справжній спокій і натхнення дарували риболовля, рок-музика, об’єктив фотокамери та романтика нових подорожей.

У 2017 році продовжив навчання, вступивши до Поліського національного університету, який успішно закінчив у 2022 році.

У 2014- 2015 роках він узявдо рук зброю, щоб захищати рідну землю у складі батальйону «Свята Марія» в зоні Антитерористичної операції (АТО).

З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, він став на захист Батьківщини в лавах 138-го окремого батальйону 115-ї окремої бригади Сил територіальної оборони.

Він безпосередньо брав участь у бойових діях:

• З 29.06.2023 по 14.01.2024 виконував завдання в с. Сенькове Куп’янського району Харківської області (згідно з журналом бойових дій військової частини А7304).

• З 06.04.2024 по 14.04.2025 перебував у зоні виконання бойових завдань із метою захисту України та її громадян.

Проявлені ним мужність, витримка й високий професіоналізм дозволили здобути беззаперечний авторитет та довіру серед побратимів.

У ніч із 14 на 15 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Оріхівському напрямку Захисник отримав важке поранення. За його життя самовіддано боролися побрати, а також медики Запоріжжя, Дніпра та Вінниці. Попри всі зусилля лікарів, 28 квітня 2025 року Олексій Місько помер від отриманих травм.

Сім’я

Одруження з Юлією 24 лютого 2024 року об’єднало їхні життя в єдине ціле, скріплене коханням та вірністю.

Мрії

Серце Героя було свято сповнене глибокої віри в майбутнє. Щиро прагнув присвятити себе відбудові сильної та незалежної держави, а вдома — стати батьком, збудувати затишну оселю і наповнити її щасливим дитячим сміхом.