Ілія-Вано Чохелі

Ілія-Вано Чохелі народився у Харкові. Через багато років він повернеться сюди сам — і це місто стане тим, що він захищатиме.

Коли Ілії було чотири роки, родина переїхала до Грузії — на батьківщину його батька, у Кахетію, на схід країни. Там, в одному з сіл муніципалітету Дедоплісцкаро, минули його дитинство і шкільні роки. У Грузії він прожив до 18–19 років.

Батько Ілії — грузин із Кахетії. Саме на його батьківщину родина переїхала, коли синові було чотири роки. Батько і дід Ілії й досі живуть у тому самому селі на сході Грузії.

Мати Ілії — харків'янка. Її батьки, бабуся й дідусь Ілії, залишилися в Харкові — саме до них він приїхав, коли її не стало.

Тихий, але дуже сміливий і рішучий — таким його запам'ятали. Ілія захоплювався страйкболом, військово-тактичною грою, виступав на спортивних змаганнях, любив доглядати за тваринами. Уже тоді він знав, ким стане: мріяв вступити до академії Національної гвардії, щоб бути захисником України.

Після смерті матері Ілія повернувся до Харкова — до її батьків. У місті, де народився, він опанував професію бармена, а потім вступив до військового училища.

У 2021 році Ілія підписав контракт з Національною гвардією України — за рік до того, як почалася велика війна. Позивний — «Дунай». Згодом отримав посвідчення учасника бойових дій.

З перших днів вторгнення Ілія боронив місто, у якому народився. За оборону Харкова його відзначено медаллю «За оборону міста-героя Харків».

У лютому 2023-го в автороті не вистачало водіїв, щоб вивозити поранених і загиблих із-під Кремінної.

«Я спитав, хто готовий поїхати на ротацію під Кремінну. Ілія одразу ж попросився на передову. Він завжди вимагав найважчих завдань», — розповів колишній командир автороти Віктор Єкімов.

За мужність Ілія нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Ілія навчив сміливості й терплячості — не словами, а тим, як жив.

Його подарунок — військовий жетон, не бойовий, звичайний аксесуар — залишився в Івана. Тепер це та річ, у якій тримається пам'ять про нього.

Найбільше Ілію любили бабуся й дідусь. У родині його згадують таким, яким він був змалку: тихим, добрим, безстрашним і закоханим у тварин.