Його об’єктив бачив і відчував справжню Україну, а його «опришківський дух» надихав кожного, хто мав честь бути з ним знайомим. Руслан залишив по собі величезний слід: у фотографіях, на кіноплівках, у книгах і, найголовніше, — в історії нашого Гуцульського краю" Побратим "Полин" - відважний воїн, щирий гуцул відійшов до НЕБЕСНОГО ВОЇНСТВА, залишивши тут, на землі, багато незавершених справ: недописаних казок, недороблених гуцульських топірців-барток та унікальних фотосесій, недорозказаних захоплюючих історій, недобитого ворога. Це — людина з великої букви, з якою було легко йти в бій. Якщо було складне завдання, то Руслан умів так налаштувати групу, що ти йшов обдумано: знав куди, що до чого. Він групу не вів просто так. Сам був на тих місцях, а потім заводив людей. Він не любив чогось такого надзвичайного, героїчного, пафосного. Руслан був простим — він хотів тиші, був спокійним, щось читати, якісь вірші. Він собі у тому знаходив спокій",