Микола Вікторович Пасічник

29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.🇺🇦

🕯️🌻На жаль, серед Героїв, які віддали своє життя за Україну, є і наш випускник— Микола Пасічник.🌻💔

🥀 «Він знав, як мідь від подиху сія,

Як під рукою рухалась куліса.

Тромбона голос — то була душа,

Що підіймалась вище від завіси.

Він вигравав і радість, і печаль,

У звуках мідних плакало й цвіло.

Та ворог лютий приніс чорну сталь,

І світле серце в битву повело.

Він замінив свій інструмент на сталь,

Пішов туди, де небо у вогні.

І замість нот — свистіла люта даль,

І замість сцени — ночі на броні.

Тромбон мовчить. Лишився тільки сум.

Але коли гроза над світом б’є,

У кожнім громі чути мідний шум —

То він в небеснім оркестрі виграє.»🕯️🥀

🥀Микола Вікторович Пасічник — воїн, музикант, людина честі.

Народився 22 травня 2000 року в селі Турівка Теофіпольського району Хмельницької області.

🙏Дитинство та юність минали у рідному селі. Навчався у місцевій загальноосвітній школі та паралельно здобував музичну освіту в Теофіпольській дитячій музичній школі (зараз КЗ «Теофіпольська школа мистецтв») у викладача Володимира Івановича Гуменюка, де навчався упродовж 2009–2015 років. У музичній школі опановував гру на тромбоні та фортепіано. Уже в юні роки виявляв неабиякі здібності, наполегливість і любов до музики. 💔Викладачі школи пам’ятають Колю як веселого, доброзичливого, старанного, здібного та талановитого учня, який не просто навчався музиці — він жив нею. Виконання вирізнялося щирістю та емоційністю, а кожна нота була сповнена почуттів.🥀

Після закінчення загальноосвітньої та музичної шкіл, вступив до Хмельницького музичного училища імені В. І. Заремби. Продовжував займатися музикою, виступав, розвивав свої здібності та будував майбутнє, пов’язане з мистецтвом.🙏

🇺🇦🥀Та згодом у житті з’явився інший шлях — шлях військового, захисника України.

У 2018 році, коли виповнилося 18 років, добровільно вступив до лав Збройних сил України. Свою військову службу розпочав у Хмельницькому.

🇺🇦Упродовж 2018–2021 років служив у 8-му полку Сил спеціальних операцій. За час служби опанував кілька військових спеціальностей: був розвідником-снайпером, згодом — розвідником-кулеметником, оператором з озброєння та оператором-вогнеметником.

Брав участь у бойових діях у зоні проведення АТО ще до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Уже тоді проявилися витримка, мужність, відповідальність та готовність діяти в найскладніших умовах.

🇺🇦У 2021 році підписав контракт із 24-ю окремою механізованою бригадою імені Короля Данила, де проходив службу на посаді гранатометника, розвідника-навідника.

🙏Згодом пройшов спеціальне навчання та став бойовим медиком. З 2022 року — старший бойовий медик роти, сержант. Ця професія вимагала не лише високої професійної підготовки, а й великої мужності, адже бойовий медик рятує життя там, де кожна секунда може стати вирішальною.

Бойовий шлях пролягав через найгарячіші точки російсько-української війни. Виконував бойові завдання на Донеччині та Херсонщині, був у Попасній, Золотому, Комишуваті, Волновасі, Богданівці, Бахмуті, Горлівці, Нью-Йорку, Торецьку, Іванівці, Соледарі, Часовому Ярі та інших гарячих точках. Він був там, де було найважче.

Побратими знали його як професіонала своєї справи — рішучого, сміливого та надійного. Людину, яка не здається, завжди підтримає, знайде потрібні слова та прийде на допомогу у найскладнішу хвилину. Як бойовий медик, неодноразово ризикував власним життям заради порятунку інших.

🇺🇦🙏За проявлені мужність і відвагу був нагороджений відзнакою «За оборону міста Бахмута», а також однією з найвищих відзнак 24-ї окремої механізованої бригади — «Золотий лев».🙏

🥀Для тих, хто знав його не лише як військового, назавжди залишиться доброю, щирою, життєрадісною та відкритою людиною. 🕯️Друзі згадують його як людину слова і честі, на яку завжди можна було покластися. Він умів підтримати, допомогти та виручити у скрутну хвилину. Його пам’ятають усміхненим, щирим і неймовірно життєрадісним.

🥀Особливе місце у його житті посідала родина. Щиро кохав свою дружину, був турботливим сином і братом.

🕯️25 вересня 2024 року Коля зник безвісти під час виконання бойового завдання.

🙏Рідні, друзі та побратими до останнього сподівалися на його повернення. Пошуки тривали понад рік. На початку листопада 2025 року, за результатами ДНК-експертизи, було встановлено, що воїн загинув під час виконання бойового завдання в районі міста Часів Яр Бахмутського району Донецької області. Загинув унаслідок артилерійського обстрілу — від вибухової травми та осколкових поранень.

🕯️Миколі було лише 24 роки… 🥀У цьому віці люди зазвичай лише починають будувати своє майбутнє, мріяти про сім’ю, дітей, дім, професію, мирне життя. Але його молодість обірвалася на війні — там, де він мужньо захищав Україну, рятував побратимів і до останнього залишався вірним військовій присязі.

🕯️🥀Героя поховали на його рідній землі 5 листопада 2025 року — у селі Турівка, де він народився і виріс, де минуло його дитинство, де колись звучала його музика.

🕯️У нього залишилися дружина, батьки та сестра.

🕯️🥀Життєвий шлях Миколи Пасічника був коротким, але сповненим любові до людей, мужності, честі та служіння Україні. Від талановитого юнака, закоханого в музику, до мужнього воїна — він пройшов свій шлях із гідністю, залишивши по собі світлу пам’ять, яку не зітруть роки.

🕯️🥀Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо!🕯️

🌻🙏Вічна слава Героям України!

Вічна пам’ять тим, хто віддав життя за Україну.