Ти пішов у небеса, в дощі і в зливи, Оставивши в душі холодну тінь. Ми так хотіли, щоб ти жив щасливо, Ссеред земних і сонячних доріг. Твій щирий погляд у вікні не сяє, І голос твій не будить більше нас. Та серце пам'ять болісно тримає Усе, що відібрав жорстокий час. Ти став ангелом, що небо закриває, Своїм крилом від лиха береже. Твоя любов у нас не вмирає, Вона живе у кожнім слові й щемі. Спи спокійно, наш герою рідний, Твій подвиг світлий в серцях горить. Ти був для нас найкращий і незмінний, І ми тужить будем кожну мить.