Місце народження
Вадим народився в селі Костянтинівка Кіровоградської області. Закінчив місцеву школу. У 2012 році здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів у Державного навчальному закладі «Смілянський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів». Одружився, жив із родиною у місті Сміла на Черкащині. Працював у будівельній галузі. У вільний час любив рибалити.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік став до лав Збройних Сил України. Був стрільцем 206-го окремого батальйону територіальної оборони. Разом із побратимами боронив Київщину, згодом вирушив на Донеччину.
«Мій чоловік – це частина мене, яку відірвали від мене і дітей. Він хороший. Дуже сумуємо, нам його не вистачає», – зазначила дружина загиблого Анна.
«Він не зміг зустріти дружину з пологового будинку та насолодитись радістю зустрічі з новонародженою дитиною, бо обрав спротив: холодні столичні околиці, бруд бліндажів та брязкіт зброї. Вадим вибрав захист України, щоб дитина зростала у вільній мирній країні, і загинув на полі бою. Ясні очі, щирі вчинки. Людина дії, надії та праведної праці. Не скаржився, а робив. Йшов вперед, де інші пасували, заряджав енергією та впевненістю, горів справжнім вогнем люті до ворогів. Вадим був сумлінним, безкомпромісним, мужнім та сміливим воїном: сильний духом та вірний присязі», – написали на сторінці Сил ТРО ЗСУ.
Поховали захисника у Смілі.
Вдома на Вадима чекали дружина і двоє синів.
Діти
У сім'ї було двоє дітей, які називалися Данііл і Денис. Під час виховання їх мати зберігала теплі та приємні спогади. Сім'я мала особливі традиції проведення часу разом, що сприяло близьким стосункам між батьками та дітьми. Батьки завжди надавали дітям поради про важливість поваги до родини та важливість бути справними у житті. Діти найбільше цінували у своїх стосунках з батьками проведення досугу та турботу, яку вони відчували у щоденному житті.
Спадок
Людина, яка залишила після себе неймовірний спадок, відома своєю надзвичайною любов'ю до країни. Її цінності та принципи завжди були спрямовані на покращення життя суспільства та підтримку традицій і культури рідного народу.
Особливим об'єктом, який передався у спадок, є нагорода за вагомий внесок у розвиток громадянського суспільства та патріотичне виховання молоді. Ця нагорода стала символом визнання та пошани за важливу роботу, яку вона здійснювала протягом усього життя.
Близькі людини завжди згадують її з великим повагою та позитивом. Вони пам'ятають її як віддану патріотку, яка завжди була готова допомогти і підтримати у важкі моменти. Її доброзичливість та турбота про інших завжди залишатимуться в пам'яті близьких.
Хоча конкретної справи, яка б продовжувалася після неї, немає, але її вплив та діяльність залишаються джерелом натхнення для багатьох. Її приклад та цінності продовжують жити в серцях тих, хто мав щастя познайомитися з нею та відчути її доброту.
