Є доля, і є речі які ти повинен змінити допоки не 'підеш'. У свою чергу Іван повпливав з дуже позитивної сторони на мене, коли ми працювали в парі з ним під час навчання, тому я і завдячую частково і йому, за те що я живий до цієї пори. Він був дуже стриманим і витривалим солдатом, він мені допоміг при першому виході коли на мене звалили 'тону' одноразових рпг. Коли я здавався ще не дійшовши до позиції, він взяв на себе частину моєї ноші. Повноцінно витрачав свій час під час навчання, і використовував його з користю, навчався на практиці з ютуба як воюють проти росії 3-тя штурмова... Мені неймовірно шкода що не втримав його під час переміщення на Те-шки, але тоді й загрози як такої не передбачувалось. Мені безмежно шкода, що , я не зміг допомогти в просуванні чи в прикритті їх групу. І тим паче, шкода, коли страх зкував мій мозок і м'язи щоб я не побіг на допомогу, коли почув вперше в радіостанцію, про скиди/фпв по їхній групі. Ніхто не буде забутий, допоки пам'ять про них живе в наших серцях. Навіки в строю!