Якщо потрібно описати його одним словом - «добряк». Світ тримається на таких людях. І як же боляче, що їх стає менше. Коли ти далеко від дому, найбільше не вистачає рідної душі. Тієї, з ким можна поділитися всім - і думками, і переживаннями. Бо зазвичай важко підпустити до себе чужих - не кожен зрозуміє. Але це було не про нього. З ним було легко. Ми ділилися всім: емоціями, планами, мріями. І саме це давало сили жити далі, триматися, не здаватися. Є люди, з якими не страшно йти вперед. Бо ти знаєш - вони не залишать у біді. Він був саме таким. Тим, кому можна довірити навіть життя. Таких людей видно одразу. І я навчився їх розпізнавати. Іван - один із них