Мені, напевно, вже ніколи не вистачить слів і можливостей, щоб висловити Івану всю свою вдячність. Але я хочу щоб вистачило мені свого життя щоб пронести про нього пам’ять і залишити її для тих, хто прийде після нас. Можливо, життя забрало в нас можливість бути поруч. Але воно не забрало того, що він уже встиг залишити в мені. Я вдячна тобі за моє «Я». За мої цінності. За мої погляди. За те, що знаю всьому ціну і не погоджуюсь на менше. Я не зможу продовжити твоє життя. Але пронесу тебе крізь своє. Назавжди у моєму «далі»..