Смерть забрала тебе тихо, без попередження... І я досі вчуся не чекати твого голосу, не оглядатись на двері, вчуся просто жити далі. Без тебе, але з величезною любов’ю. Як ми любили — знає тільки Бог. Як ми страждали — знаємо тільки ми. Ми пройшли з тобою крізь усе, і в нашому житті було по-всякому. Але головне ми зберегли: вірність, вдячність і повагу. Іноді понад усе хочеться відмотати час назад, щоб виправити те, через що зараз так болить душа. Ми не встигли прожити все, що планували, але я встигла полюбити тебе навічно. Дякую тобі, рідний, за все, а найбільше — за наших синів