
Данило навчав нас надавати першу медичну допомогу. Ми запамʼятали його як доброго хлопця та реального профі. Дякуємо тобі, ДРУЖЕ.

Наказом Командувача Національної Гвардії України від 08.01.2025 №6 о/с

Указом Президента України від 27.12.2022 №13319

Наказом Міністра оборони України № 6229844 Від 26.10.2021, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Ветеран Війни

Наказом Командира 18 Слов'янської бригади 01.10.2025 №2450
м. Копичинці, Тернопільська область
Данило народився в родині Наталії та Олега Олексюків. Був третьою дитиною в сім’ї. Ріс допитливим, кмітливим, і цікавим до всього хлопчиком.
Навчався в Копичинецькій школі-гімназії №1. Шкільнкі роки були наповнені пригодами і витівками, в оточенні вірних друзів і розуміючих вчителів.
Завдяки незламній впертості та палкій завзятості він самотужки осягнув мистецтво вогняного шоу, підкоривши його до рівня справжньої професійної майстерності. Його серце також належало велоспорту: разом із друзями-однодумцями він мандрував рідним краєм, де кожен кілометр ставав частиною живої історії дороги.
Навчався у Чортківському медичному коледжі за фахом зубного техніка. За думкою викладачів, мав золоті руки і велике майбутнє. Був призером Всеукраїнського конкурсу зубних техніків.

Після закінчення навчального закладу почав працювати у зуботехнічній лабораторії "BorLab" міста Тернополя. Користувався авторитетом серед колег по роботі та стоматологів.
Данило мав багато різних захоплень і завжди знаходив щось, що приносило йому радість. Любив подорожувати, ходити в гори, кататися на лижах і проводити час на риболовлі. Часом повертався до улюбленої музики, слухаючи вінтажні платівки. Він щиро любив тварин, легко знаходив із ними спільну мову, а ще захоплювався автомобілями й із цікавістю відкривав для себе їхній світ.
Ще 16-річним Данило долучився до Революції Гідності. Його сміливість і небайдужість не дозволили залишатися осторонь. Одного дня, дивлячись новини по телевізору, він рішуче сказав, що не має права лишатися лише глядачем — потрібно їхати до Києва і ставати на захист свободи своєї Батьківщини.


У перший день повномасштабного вторгнення він став на оборону України. Служив у 18-й Слов’янській бригаді. Як бойовий медик брав участь у боях за Сіверодонецьк і Лисичанськ.
У вересні 2022 року, рятуючи життя побратимів, зазнав бойового поранення. Після відновлення повернувся до служби й продовжив виконувати завдання, зокрема у боях у Серебрянському лісі.
Був відзначений державними нагородами, серед яких — медаль за військову службу від Президента України та відзнака Національної гвардії України.
Протягом останнього року служби обіймав посаду інструктора з бойової підготовки та тактичної медицини, передаючи свій досвід іншим. Пройшов низку міжнародних спеціалізованих курсів.
Він жив під гаслом «жити життя» — щиро, гідно і по-справжньому. Людина честі й слова, сміливий і надійний, той, хто завжди приходив на допомогу.
Навіть у найтемніші часи знаходив світло і ділився ним з іншими.
Людина з великої літери. Герой.
Загинув під час служби 1 лютого 2026 року в місті Слов’янськ унаслідок влучання ворожого КАБу.



Данило навчав нас надавати першу медичну допомогу. Ми запамʼятали його як доброго хлопця та реального профі. Дякуємо тобі, ДРУЖЕ.

Новий рік 2025 в колі друзів

Наша Вероніка дуже сумує за другом Даніком

Баня без Данила, вже не баня…
Можливо, ви пам'ятаєте момент, розмову чи історію, якої тут ще немає. Поділіться нею, якщо захочете.
Створіть сторінку памʼяті
для вашого близького безкоштовно
Фотографії, біографія, спогади рідних — все в одному місці.
Спогади, які варто зберегти