Данило Олегович Олексюк

м. Копичинці, Тернопільська область

Данило народився в родині Наталії та Олега Олексюків. Був третьою дитиною в сім’ї. Ріс допитливим, кмітливим, і цікавим до всього хлопчиком.

Навчався в Копичинецькій школі-гімназії №1. Шкільнкі роки були наповнені пригодами і витівками, в оточенні вірних друзів і розуміючих вчителів.

Завдяки незламній впертості та палкій завзятості він самотужки осягнув мистецтво вогняного шоу, підкоривши його до рівня справжньої професійної майстерності. Його серце також належало велоспорту: разом із друзями-однодумцями він мандрував рідним краєм, де кожен кілометр ставав частиною живої історії дороги.

Навчався у Чортківському медичному коледжі за фахом зубного техніка. За думкою викладачів, мав золоті руки і велике майбутнє. Був призером Всеукраїнського конкурсу зубних техніків.

Після закінчення навчального закладу почав працювати у зуботехнічній лабораторії "BorLab" міста Тернополя. Користувався авторитетом серед колег по роботі та стоматологів.

Данило мав багато різних захоплень і завжди знаходив щось, що приносило йому радість. Любив подорожувати, ходити в гори, кататися на лижах і проводити час на риболовлі. Часом повертався до улюбленої музики, слухаючи вінтажні платівки. Він щиро любив тварин, легко знаходив із ними спільну мову, а ще захоплювався автомобілями й із цікавістю відкривав для себе їхній світ.

Ще 16-річним Данило долучився до Революції Гідності. Його сміливість і небайдужість не дозволили залишатися осторонь. Одного дня, дивлячись новини по телевізору, він рішуче сказав, що не має права лишатися лише глядачем — потрібно їхати до Києва і ставати на захист свободи своєї Батьківщини.

У перший день повномасштабного вторгнення він став на оборону України. Служив у 18-й Слов’янській бригаді. Як бойовий медик брав участь у боях за Сіверодонецьк і Лисичанськ.

У вересні 2022 року, рятуючи життя побратимів, зазнав бойового поранення. Після відновлення повернувся до служби й продовжив виконувати завдання, зокрема у боях у Серебрянському лісі.

Був відзначений державними нагородами, серед яких — медаль за військову службу від Президента України та відзнака Національної гвардії України.

Протягом останнього року служби обіймав посаду інструктора з бойової підготовки та тактичної медицини, передаючи свій досвід іншим. Пройшов низку міжнародних спеціалізованих курсів.

Він жив під гаслом «жити життя» — щиро, гідно і по-справжньому. Людина честі й слова, сміливий і надійний, той, хто завжди приходив на допомогу.

Навіть у найтемніші часи знаходив світло і ділився ним з іншими.

Людина з великої літери. Герой.