Володимир Cойко

Володимир народився в селі Гримайлівка Львівської області, звідки родом його мама. Там провів ранні роки дитинства та згодом регулярно приїжджав вже в шкільному віці. Зі спогадів про село, якими ділився: велика родина й літо з сестрами-однолітками, робота в полі і річка.

Батько - Сойко Петро Романович

Мама- Сойко Леся Петрівна

Володя по-своєму схожий на обох, як за зовнішністю, так і за характером.

▫️

Леся Петрівна практично все життя працює медсестрою. Тож не рідкістю було обговорення смішних і не дуже навколомедичних історій мами на кухні змалку і аж до останнього візиту до батьків.

Від тата, серед іншого, передалася любов готувати. Почавши жити окремо від батьків, він частенько згадував "як робив тато", готуючи ту чи іншу страву.

▫️

Після загибелі Володі вони продовжують жити в тому ж домі та виховують двох молодших синів. Володя мав хороші стосунки з батьками і дуже любив братів, Дмитра та Андрійка.

▫️

📷Фото — День народження Володі, тридцятиріччя, Сихів, 2024.

Ще у Володимира залишилася похресниця Вероніка, якій на момент загибелі було 4 рочки. Володя встиг кілька років побути гостем дитячих магазинів та повибирати іграшки на подарунок дівчинці.

▫️

Також його пам'ятає велика родина з обох боків — матері та батька. Він — на жаль, вже другий полеглий Сойко в родині за час цієї війни. Його пам'ять шанують разом з двоюрідним братом Святославом, який загинув у 2022 році.

Основні моменти дитинства минули вже у Львові: тут ходив у садочок, тут пішов у школу, тут народились молодші брати.

▫️

📷Фото — Володя тримає маленького Дмитра, Львів, 2000-ні роки.

Школа Володі — це нині ліцей "Гроно" Львівської міської ради.

▫️

Щоб дістатися до неї, потрібно було всього кілька хвилин: лише спуститися сходами та перейти дорогу, адже школа розташована прямо навпроти будинку. Він неодноразово переповідав смішну дитячу історію, що дуже захопився книгами про Гаррі Поттера і якось прогуляв школу через них: дочекався поки батьки підуть на роботу й повернувся читати📖

▫️

Ще Володя розповідав, що в нього був хороший клас, й з теплом згадував однокласників. Як часто буває, з роками все рідше, та все ж підтримував зв'язок з деякими з них.

▫️

📷Фото — зустріч однокласників, Львів, 2020.

Ліцей вшанував пам'ять своїх полеглих учнів, серед яких і Володимир, куточком пам'яті в коридорах школи та висадженою алеєю туй зовні.

▫️

У Замарстинівському парку висаджено дерево пам'яті Володимира за організацією одного з однолітків-учнів (паралельний клас), за що близькі йому дуже вдячні. Дерево, а саме — черемху, можна знайти поблизу входу в парк з вулиці П.Орлика.

▫️

📷 Фото 1 — пам'ятний куточок у школі.

📷 Фото 2 — найближчий до дерева вхід у парк.

📷 Фото 3 — дерево пам'яті.

Після школи Володимир вступив до Національного університету "Львівська Політехніка". Навчався за спеціальністю "Комп'ютерна інженерія".

▫️

У 2015 році прийняв рішення долучитися до війська та перервав навчання, взявши академічну відпустку.

▫️

Після повернення та кількох років цивільного життя відновив навчання у 2019 році, цього разу за спеціальністю "Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка". Цю спробу перервало вже повномасштабне вторгнення. Володимир загинув, так і не завершивши навчання.

▫️

📷Фото — нотатка з предметами останнього семестру, 2022.

В Інституті енергетики та систем керування Національного університету «Львівська політехніка» (головний корпус) відкрили меморіальні дошки випускникам і студентам Інституту, які загинули, захищаючи Україну.

Володимир любив життя і вмів радіти будь-якій діяльності.

▫️

В юності займався танцями. Захоплення було серйозним і тривало багато років, продовжувалося в межах вишу та припинилося приблизно у 2018 році. У відеофайлах внизу сторінки є відео однієї з репетицій.

Це встигло залишити свій слід, помітний у стосунках, на корпоративах чи весіллях. В спокійні часи було в планах ходити на танці як пара.

▫️

📷 Фото — танцювальний колектив, приблизно 2017 рік.

Володі подобалося ходити в гори. Такого досвіду було небагато, проте факт в тому, що він обрав би гори й намет замість зручного готелю.

▫️

📷 Фото — похід на Піп Іван, 2019.

Його пристрастю був біг. Він взяв участь у багатьох півмарафонах, вічно читав статті на тему, цікавився біговою спільнотою й загалом завжди цим горів. Окрема тема — це кросівки, яких ніколи не було достатньо, незважаючи на кількість пар і навіть якщо деякі з них ще не бачили світу навколо коробки.

▫️

Вдома є спеціально відведена полиця для бігового спорядження — святе місце, на яке не можна було посягати під час прибирання й де завжди — «контрольований хаос». Все так і залишилося: полиця, спорядження й хаос, але його більше ніхто не контролює.

▫️

У дні, коли ночував вдома, Володя часом прокидався спозаранку й до військової частини не їхав, а біг. О п'ятій ранку. Це локальний мем серед його друзів.

▫️

Улюблений і вічносуворий Garmin показує, що він востаннє бігав 2 травня, за 5 днів до.

▫️

📷 Фото 1 — забіг, 2018.

📷 Фото 2 — медалі Володі з півмарафонів.

Володя живий і справжній — він не ідеалізований пам'ятник.

▫️

Часом він залипав в телефоні днями. Але здебільшого втрачав лік часу за прочитанням статей про все на світі. Якби про людину судили по історії браузера, то з ним виникло б питання, що це за людина така і чим вона взагалі цікавиться, бо там чого б тільки не знайшли. Він як маленька енциклопедія, бо в рандомний момент можна запитати, що значить якесь слово, як щось порахувати, чи щось геополітичне (згадалося, що ввечері перед повномасштабним вторгненням він розповідав про вірменсько-азербайджанські відносини) й отримати відповідь.

▫️

Він любив комп'ютерні ігри, в основному Wargame: Red Dragon. Часто надсилав дурнуваті, але такі життєві рілзи й меми. Жартував, вдало і не дуже (і він сказав би, що завжди смішно і влучно).

▫️

А чи не улюбленим заняттям був сон. З роками у нього виробилася навичка засинати за секунду при першій же нагоді.

▫️

І так, іноді він не посміхався, хоч у це важко повірити.

▫️

Володя був справжнісіньким собою, який посміявся б над шаблонними прикрасами, які чомусь стереотипно розповідають після смерті. І, мабуть, він жартував би чорнуваті жарти, на кшталт одного, який колись надіслав.

Володимир долучився до війська у 2015 році, перервавши навчання в університеті. Потрапив у Військову службу правопорядку, де й служив у той період.

▫️

📷Фото — місто проводжає військовослужбовців на Схід, 2015.

Володю легко знайти на фото — він з червоним пакетом. Згадалася історія, як вже під час повномасштабного вторгнення він якось відмовився йти з яскравим пакетом, бо "це неправильно йти з ним у формі, треба чорний або нейтральний".

Першою серйозною та довготривалою роботою була позиція Customer Support Specialist у компанії "Runway" (пізніше "Webhelp"). По суті, це була консультаційна та технічна підтримка пасажирів однієї з авіаліній.

▫️

Окрім звичних запитів і подекуди стресових дзвінків щодо скасованого рейсу, це включало ще й купу смішних історій. Наприклад, на одному зі дзвінків, коли Володя представився (комунікація була англомовною), пасажирка пожартувала: "Oh, He Who Must Not Be Named", почувши Волдеморт замість "Володимир".

▫️

Особливої іронії додавало те, що левова частка агентів, серед яких і Володя, на той момент жодного разу не мала досвіду авіаперельотів і попри це консультувала умовного пасажира в гігантському аеропорті Лондона чи Нью-Йорка.

▫️

В кінці 2019 року отримав позицію Real Time Analyst та переїхав до Києва. А тоді COVID-19, багато перетрубацій, компанії масово переходять на віддалений формат роботи та інші побічні ефекти.

▫️

Він любив цю роботу. Також цей етап відіграв багато ролей у житті та став джерелом зв'язків, які тривали до кінця життя. Тут знайшов колег, яких радий бачити навіть після років і які прийдуть на твоє поховання, найкращих друзів Владу та Сашка, стосунки.

▫️

📷Фото 1 — поїздка в гори з колегами, 2018.

📷Фото 2 — офісні будні, 2019.

📷Фото 3 — зимовий корпоратив Star Awards Gala, Львів, 2020.

З 2021 року працював у технічній підтримці компанії "Wix". Роботу перервало повномасштабне вторгнення, але повністю зберігалися зв'язки та позиція в команді. Він планував повернутися після служби.

▫️

Компанія залишалася в комунікації та всіляко підтримувала Володю, допомагала з потребами до останніх його днів. Також була на зв'язку та допомагала його близьким після загибелі.

▫️

📷Фото — тімбілдинг з командою, Київ, грудень 2021.

Хотілося б, щоб Володя міг сам заповнити цей розділ і не треба було говорити від його імені.

▫️

Він завжди біг додому. Його завжди чекали.

▫️

Він кохав до останнього свого подиху, був і є коханим навіть після нього.

Останні роки Володя жив (чи краще сказати — повертався зі служби пожити) на Сихові. Бігав у Сихівському парку, наїжджав кілометри в трамваї №8, радів відкриттю Макдональдса і випивав 700500 несмачних лате з місцевих 23/7.

▫️

У сквері Івана Павла II, поблизу того ж Маку, тепер цвіте сакура в його честь.

В перші дні повномасштабного вторгнення повернувся до військової служби.

Дратувався від несправедливості, армійщини та инших речей, які суперечили його принципам. Був вмотивованим та шукав місце, де почуватиметься серед своїх та зможе бути найбільш корисним.

▫️

Впродовж останнього періоду служив у лавах 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України.

Володимир загинув 7 травня 2024 року. Згідно зі сповіщенням, внаслідок скиду ворожого БПЛА під час виконання бойового завдання поблизу села Новоолександрівка Донецької області.

Якщо ви хотіли б додати щось до згаданої інформації, скоригувати деталі подій, в яких ви брали безпосередню участь, або якщо ваші фото використані без дозволу й ви проти — напишіть в Instagram olhapykalo.