Микола Михайлович Амомов

Микола Михайлович Амосов народився 6 грудня (за старим стилем 19 грудня) 1913 року в селі Ольхово, яке на той час належало Череповецькому повіту Новгородської губернії Російської імперії . Нині це територія Вологодської області Російської Федерації.

Дитинство майбутнього хірурга пройшло на півночі Росії, в сільській місцевості поблизу Череповця. Цей період його життя припав на складні часи Першої світової війни та революції, що, безсумнівно, вплинуло на формування його характеру та світогляду. До 18 років він навчався у школі та механічному технікумі в Череповці, виявляючи хист до техніки

У 1932 році, після завершення навчання в технікумі, Микола переїхав до Архангельська, де почав працювати на електростанції при лісопильному заводі . Цей період позначений надзвичайним прагненням до знань. Він вирішив здобувати вищу освіту і в 1934 році вступив до Всесоюзного заочного індустріального інституту (Москва), а вже наступного, 1935 року, — до Архангельського медичного інституту . Поєднувати роботу з навчанням було вкрай важко, але Амосов прагнув оволодіти двома спеціальностями — інженера та лікаря.

У Миколи Михайловича була донька — Катерина Миколаївна Амосова . Вона, продовжуючи родинні традиції, також пов'язала своє життя з медициною. Катерина Миколаївна є відомим кардіологом, доктором медичних наук, професором, академіком НАМН України, яка довгі роки працювала та очолювала кафедру в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця.

Студентство Амосова було часом неймовірного навантаження. Він навчався одразу у двох вищих навчальних закладах: заочному індустріальному та очному медичному. Це сформувало його унікальний інженерний підхід до медицини, який згодом став його візитівкою. У 1939 році він з відзнакою закінчив Архангельський медичний інститут, а в 1940 році — Московський заочний індустріальний інститут, отримавши диплом інженера-теплотехніка . Практичну лікарську діяльність він розпочав як ординатор-хірург у Череповецькій міжрайонній лікарні

Під час Другої світової війни Амосов працював провідним хірургом у пересувному польовому шпиталі. Він пройшов важкий шлях війни, виконавши близько 4 тисяч операцій на передовій . Цей досвід зробив його неабияким практиком, здатним оперувати найскладніші поранення.

Найяскравіший етап його кар'єри розпочався з переїздом до Києва у 1952 році на запрошення для роботи в Інституті туберкульозу та грудної хірургії ім. Ф.Г. Яновського . Саме тут він захистив докторську дисертацію на тему "Пневмоектомії і резекції легень при туберкульозі" (1953) та очолив клініку торакальної хірургії .

У 1955 році він створив першу в Україні клініку серцевої хірургії .

У 1955 році організував першу в СРСР кафедру торакальної хірургії та анестезіології в Київському інституті удосконалення лікарів .

З 1959 по 1990 рік паралельно керував відділом біокібернетики в Інституті кібернетики НАН України .

У 1983 році очолювана ним клініка була реорганізована в Інститут серцево-судинної хірургії, який він очолював до 1988 року, після чого залишався його почесним директором

У 1963 році Микола Амосов першим в СРСР провів протезування митрального клапану, а в 1965 році створив і вперше в світі упровадив в практику антитромботичні протези серцевих клапанів. Миколою Михайловичем Амосовим створено цілий ряд нових методів хірургічного лікування пороків серця, оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу.

З 1959 р. по 1990 р. Микола Михайлович очолював відділ біологічної кібернетики Інституту кібернетики НАН України. У 1960-1970-х роках займався дослідженням та проєктуванням систем штучного інтелекту. Створив разом із колегами в Інституті Кібернетики перші у світі автономні роботи, керовані штучною нейронною мережею.

Під керівництвом Михайла Михайловича Амосова були проведені фундаментальні дослідження систем саморегуляції серця і розробка питань машинної діагностики хвороб серця, розробка і побудова фізіологічної моделі “внутрішнього середовища організму”, моделювання на ЕОМ (комп'ютерах) основних психічних функцій і деяких соціально-психологічних механізмів поведінки людини. Нетрадиційність підходу, оригінальні погляди М. М. Амосова отримали широке визнання у нас в країні і за кордоном. За дослідження в області біокібернетики у 1978 р. і 1997 р. його удостоєно Державної премії України.

Клініку серцевої хірургії, яку очолював Михайло Амосов, у 1983 році реорганізували в Київський науково-дослідний інститут серцевої хірургії. Щороку в інституті проводиться близько 3000 операцій на серці, в тому числі близько 2000 зі штучним кровообігом. Ведеться розробка найважливіших проблем серцевої хірургії. М. М. Амосов був першим директором а з 1988 року – почесним директором інституту.

До останніх днів Микола Михайлович зберігав активність, продовжував працювати над науковими проблемами та писати. Він був радником дирекції Інституту кібернетики та почесним директором Інституту серцево-судинної хірургії . Його авторитет у світі був надзвичайно високим, а вдома він став символом чесності, інтелекту та самовідданості. Микола Амосов помер 12 грудня 2002 року в Києві на 90-му році життя

Внесок Миколи Амосова в світову та українську медицину важко переоцінити. Він був справжнім піонером у кількох напрямках одночасно .

Новатор-хірург:

Першим в Україні виконав резекцію легені (1952) та хірургічне лікування вад серця (1955).

У 1958 році першим в Україні провів операцію на серці зі штучним кровообігом.

У 1963 році виконав перше в СРСР успішне протезування мітрального клапана серця.

У 1965 році створив та вперше у світі впровадив антитромботичні протези клапанів серця, що стало революцією в кардіохірургії.

Засновник наукових шкіл: Він створив потужну школу кардіохірургів та біокібернетиків. Під його керівництвом було захищено 40 докторських та 150 кандидатських дисертацій .

Вчений-біокібернетик: Амосов стояв біля витоків медичної та біологічної кібернетики в СРСР. Він розробляв комп'ютерні моделі фізіологічних процесів організму ("штучний інтелект") та працював над моделюванням соціальних і психологічних процесів .

Автор: Він залишив понад 400 наукових праць, 19 монографій, багато з яких перекладено англійською, японською, німецькою та іншими мовами . Його художні та публіцистичні твори, зокрема "Думки і серце", "Голоси часів", стали бестселерами

Спадок Амосова є багатогранним і живе до сьогодні.

Його ім'я носить Національний інститут серцево-судинної хірургії НАМН України в Києві, який він заснував і який залишається провідним кардіохірургічним центром .

Розроблені ним методики лікування та протези клапанів серця врятували мільйони життів.

У 2008 році за результатами загальнонаціонального опитування "Великі українці" Микола Амосов посів 2-ге місце, поступившись лише князю Ярославу Мудрому .

У 2013 році ЮНЕСКО внесло 100-річчя з дня його народження до Календаря пам'ятних дат .

Його книги й досі надихають лікарів, інженерів та всіх, хто прагне зрозуміти природу людини, здоров'я та суспільства.

Якщо вас цікавить більш детальна інформація про якийсь конкретний період його життя або наукові праці, я з радістю допоможу її знайти.