Ми з Сашком були знайомі з 2014 року, він був спостерігачем ОПОРИ по Жмеринському району. Потім час від часу спілкувалися, я завжди вітала його з Днем народження, бо в нього рівно через місяць після мого сина. З Сашком можна було говорити довго і про різне. Але що найбільше ми згадували з ним і сміялися це історію, як в офісі на кухні стояла п'ятилітрова пляшка з миючим якогось такого червоного кольору, а Сашко взяв чашку і почав наливати миючого. "А що ти робиш?", - запитала я. "Хочу трохи спробувати цього киселю? Чи не можна?", - здивовано запитав Сашко. Добре, що не спробував, але потім, коли приходив в офіс, то питав, чи є кисіль. І ми довго сміялися...