Олександр Володимирович Фігурний

Сашко...надзвичайно багатогранна особистість з супер міцним стержнем переконань. Нас познайомила і об'єднала любов до традиційних українських танців, на той час в музеї Гончара, а також любов до гір, співу українських пісень. Пам'ятаю фестиваль Країна Мрій - ми з друзями сильно намокли і вирішили поїхати в музей Українське село ще один фестиваль Відкрита ніч (короткі метри). В той день Сашко познайомив нас з Юрком (Львів), який надзвичайно гарно співав (дуже цікава особистість - в минулому паркурщик, а зараз служитель Божий), і ми мокрі і щасливі кагалою їхали в тролейбусі і співали на повний голос пісні, а тоді друзі з музею надали нам сухі сорочки вишиті і так наша незвична компанія провела до самого ранку переглядаючи фільми. А так як поруч жила Сашкова сестра - то заїхали до неї на гостину. А ще Сашко дуже добре танцював. Пам'ятається наш соло виступ перед натовпом і камерами на фестивалі в Пирогово (Жнива. Весілля, наче 2011 рік). А ще спільні гірські походи, сплав та купа всіляких заходів. Найголовніше - він любив Україну і не зраджував ніколи своїм переконанням! А заради вашого весілля, Оленко, ми на той час зібрали компанію, на прохання Сашка, і поїхали показати справжні українські танці гостям. Грав на гармошці Микола Лєнок, на жаль наразі зниклий безвісти на Бахмутському напрямку. Це було чудове весілля, пам'ятаю, як зараз і дякую! Щиро поважаю тебе, Сашко, і пам'ятатиму завжди! Такі люди рідкість: віддані, щирі, патріотичні. В мережі ютуб лишилося кілька відео з тобою.

Початок 2018 року, різдвяні свята на носі. Ми збираємось їхати в село, як зазвичай, щоб там відсвяткувати Різдво. Я тоді ще жила з Фігурними. Тож Саша приходить якось до мене і каже: - Нат, допоможеш зробити різдвяну зірку? Хочу з Северином поколядувати, але щоб по-трушному було. Ще роздрукуй, будь ласка, колядки, щоб вивчити. - Доообре, все зробимо. Я з вами піду, люблю такий двіж. Змайструвала я ту зірку. Боооже, як же нею Саша тішився. І простенька же була, з картону. Потім ще стрічки причіпила. А йому за радість) Палицю знайшов, зробив так, щоб вона крутилась. Колядки роздрукувала, по дорозі в село їх вчили. Одним словом - підготовились) А вже як настав час іти колядувати, то вирушили з тою зіркою в дорогу, болото місити)) Бо погода була страшено не зимова. Северин по дорозі впав в те болото, з ніг до голови замастився. Поки ми в хрещеної були, то Саша побіг за новим одягом для малого. Класний вечір був… А на наступний рік так сталось, що та зірка в селі залишилась, а Саші знову закортіло подвіжувати, уже у Вінниці. Він сам сів, зробив зірку, протестив її, зібрав малюків і пішов по району) Потім ще до мами поїхав із зіркою. А приїхав без. Каже: “Племінникам так вона сподобалась, що захотіли в Київ забрати. Нічого, ще зробимо…”

Боже, як же жаль! Акції протестів. Памʼятаю сиділи на якійсь акції. Була спека. Ми на карематах і кричимо гасла, вже не пригадаю, бо то було за часів коли Янукович прийшов до влади. Нас почала щемити міліція. Ми всі кричали, верещали на ту міліцію, лише Саша завжди культурно намагався говорити і вирішувати питання. Він був інтелектуалом, інтелігентом і дуже крутою людиною! А, коли разом роздавали листівки за українську мову, то він пояснював дуже детально чому важливо підніматися і захищати мову. Нам плювали в обличчя, нам кидали листівки на голову і т.д. Я була дуже емоційна в таких випадках, а Саша завжди намагався оправдати таку людину, називаючи її неосвіченою і що все колись зміниться. Я не знала, Сашко, що ти на фронті. Дякую! Вічна памʼять! На щиті! 💔

Олександр був учасником Школи танців ансамблю "Божичі" і навіть брав участь у нашій фольклорній байдарковій експедиції по річці Ревна у 2010 році. Я буду завжди з теплотою згадувати проведений разом час!

З Олександром Фігурним ми познайомились ще до Євромайдану через спільну діяльність у Відсіч, згодом Сашко постійно долучався до наших заходів Громадський сектор Євромайдану. Більш щирої, виваженої та спокійної людини я ніколи не зустрічав. Він завжди був готовий допомогти. В його цінностях ніколи не було сумніву.

Ми товаришували із Сашком декілька років, перш за все в рамках спільноти автентичних танців. Ця спільнота ("громада", як завжди казав Сашко - чітко це пам'ятаю) спонтанно сформувалася завдяки гурту "Божичі" та музею Івана Гончара, де танці регулярно проводилися для всіх охочих. Шляхи наші розійшлися, з різних причин, десь після 2013 року, після чого ми вже не підтримували контакт. Розкажу історію нашого знайомства, щоб залишилось на згадку. Здається, це був грудень 2010 року. Ми познайомились на розклейці листівок ГО "Відсіч". Тематика листівок була щодо захисту української мови від посягань Партії регіонів, яка тоді активно качала тему двомовності. Для розуміння, це був перший рік президентства Януковича, і ситуація з використанням української мови в публічному просторі Києва була на два порядки гіршою, ніж сьогодні. На нашому "маршруті" розклейки були я, Сашко, і ще дівчина (її більше ніколи не бачив після того). На добрячому морозі ми години чотири клеїли листівки на стовпи та інші поверхні. Здається, розклеїли все, що було, хоч і в результаті дуже замерзли та виснажились. Так у спільній праці ми і познайомились. Це начебто і дрібний епізод. Проте він дає уявлення про те, хто, де, коли і чим займався та захисту яких цінностей безкоштовно присвячував свій час. В ті часи, коли це було зовсім не мейнстрімом. Потім ми з Сашком безліч разів перетиналися на різних акціях та подіях, і просто по життю. Я поважаю людей, котрі мало говорять і багато роблять. І вважаю, що саме на таких людях все і тримається. Сашка я запам'ятав саме таким. ... Непоправна втрата і біль. Ще одне безцінне і неповторне життя, яке забрала росія. Співчуття рідним та близьким. Сашко, друже, спочивай з миром.

Ми з Сашком були знайомі з 2014 року, він був спостерігачем ОПОРИ по Жмеринському району. Потім час від часу спілкувалися, я завжди вітала його з Днем народження, бо в нього рівно через місяць після мого сина. З Сашком можна було говорити довго і про різне. Але що найбільше ми згадували з ним і сміялися це історію, як в офісі на кухні стояла п'ятилітрова пляшка з миючим якогось такого червоного кольору, а Сашко взяв чашку і почав наливати миючого. "А що ти робиш?", - запитала я. "Хочу трохи спробувати цього киселю? Чи не можна?", - здивовано запитав Сашко. Добре, що не спробував, але потім, коли приходив в офіс, то питав, чи є кисіль. І ми довго сміялися...

Сашко став невідʼємною частиною нашої NoBoring (“не нудної») спільноти. Біг, вело, забіги з перешкодами і багато інших активностей - це все було про нього, про самовдосконалення… про те, щоб опанувати самому і передати сину…

Сашка я знав років 10-15, працював з його Мамою, Любов Петрівною, вона нас познайомила, як вона гордилась Сашком, а хто його знав, або хоть раз спілкувався він зрозуміє про що я кажу, хоча ми рідко зустрічались, але коли зустрічались або вели телефонну розмову, я завжди дивувався яка велич духу, з ним можна було порадитись, риси його характеру завжди були на висоті: активність, безстрашність, благородство, ввічливість, винахідливість, витримка, порядність, відкритість, доброта, Життєрадісність. Він жив, любив, творив. Він пишався тим, що добровільно боронить країну від орків, а не примусов. Був патріотом України, Вічна пам'ять і безмежна слава Герою!

Не можу багато розповісти. Бачив його лише раз. Він трохи долучався до діяльності нашого Громадянського руху "Відсіч", і ми, вже не пам'ятаю у якому році (здається, у 2012-му), коли святкували чергову річницю створення "Відсічі", запросили всіх, хто долучався, приїхати, якщо можуть, до Києва на Ярославів вал. В основному там були активісти з Києва і Львова, де в нас були великі сталі осередки. Тому запам'ятав Сашка, бо таких, що не з Києва й не зі Львова, було лише кілька людей. Єдиного з некиївських і нельвівських запам'ятав, бо він дуже гарно танцював під народні пісні, на відміну від нас, незграб.

До 2020 року з Сашком ми "десь бачились", знаєте, так буває, спільні інтереси, спільні друзі та знайомі. Але на змаганнях #VinRace приймала участь команда "Розбишаки" Олексанр та Олена Фігурні зі своїм товаришем, у 2021 році вони зайняли 4 місце. Яким зарядженим і позитивним був Сашко! А на скільки простий, як легко було з ним спілкуватись... Я радий що мав честь бути знайомим з Сашком. Як же гірко, що так мало...

Познайомилась з Сашком напевно на велосипедних змаганнях в лісопарку. Це були чи то тригодинні Пам'ятаю болото, крутимо, важко, гілки і він розповідає якісь історії. Такий позитивний. І на вінницькому півмарафоні пам'ятаю також. Потім дізналась, що і гори це його захоплення. Він за будь-який спортивний кіпіш (не повертається язик сказати "був").

Саша Фігурний — мій одногрупник (ми називали тебе «Фігура»), і хоча після університету ми зустрічалися нечасто, у студентські роки він був одним із тих, хто ненав’язливо, але дуже послідовно вчив нас життєвих принципів, дбати про своє здоров’я й поважати фізичну культуру. Мені випала честь бути ведучою на його незвичайному, автентичному українському весіллі — з єдиною умовою від Саші: усе має бути тільки українською. Таким я його й пам’ятатиму — чесним, справедливим, вимогливим до себе й до інших, зі своїми принципами, яких він не зраджував. Друже, ми пам’ятаємо тебе — у наших серцях, думках і спогадах. Вічна слава Герою.