Ми познайомились зі Степаном та його нареченою 14 вересня 2024 року. Мене захопило в ньому дві речі: - Його добра та людяня душа, яка випромінювала тепло та позитив. Він заряджав усіх навкруги своїм оптимізмом, розказуючи безліч цікавих та смішних історій. - Його палаючі очі, які з безмежним коханням дивились на його наречену. Кожен його дотик, дія, погляд - казали: "Я кохаю її більше за все". Він не відпускав її руки ні на мить. Мій чоловік (його побратим) казав: "Запал буде на нашому весіллі - це не обговорюється". І після знайомства стало зрозуміло чому - це була щира, надійна та найлюдяніша людина, яку мені довелось зустріти за все моє життя. Він завжди залишиться сонячним спогадом в наших серцях. Герої не вмирать, а отже Степан буде жити вічно.