На війні опинився в 19 років. Він це рішення прийняв сам, так як не міг стояти осторонь, коли на його країну напали росіяни. Підписав 3-річний контракт. Був учасником АТО. Мав посвідчення учасника бойових дій.
Олена Герасим'юк — українська письменниця, парамедикиня добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри», згадує про Стьопу так:
"Зайшла привітати нашого сміливого і смішного Степана Андрійовича з днем народження, а вже нема кого вітати
Назавжди 26
Герої гинуть, рятуючи інших
.
.
Степана прикомандирували до нас після того, як наш хаммер покрутило в м'ясо від артобстрілу. Так я дізналась, що в армії водії прикріплені до своїх машин. Тому Саша поїхав на техстанцію разом з купою металобрухту, а замість нього з'явився Степан. Ми шалено раділи - молодий, свій хлопець, одноліток, з яким цікаво поговорити на свої однолітські теми.
Якось я зайшла в нашу хатку і кажу:
- Я в Марік на госпіталь, що кому купити по дорозі?
- Купи мені книжку, я вже тут зовсім знудився. Будь-яку.
Я шукала ті книги у Маріуполі як проклята, не розуміючи, що нічого не знайду. Зрештою книги мені передавали з усіх усюд, щоб Степан був щасливою людиною) Книги їхали на наші позиції цілими ящиками, Степан приходив і обирав собі великі стопки найцікавіших видань
Він запам'ятався мені вірним другом, дуже толковим мехводом (як багато тоді від цього залежало!), чудовим напарником. Настільки світла усміхнена людина, що стоячи поруч ти заряджаєшся світлом, мов від батарейки.
Загинув за Україну 17 листопада 2024 року
Пам'ятайте про нього тепер завжди, щоб він жив у ваших думках і серцях".
Також є нижче світлини з якими поділився побратим з 80 ОДШБр, Михайло Питянчин:
"Це ми у 2020 році звільнялися по закінченню контракту з 80ки"