Місце народження
Олександр народився 16 березня 1970 року в місті Бориспіль Київської області.
Батьки
Батько - Слюсар Віталій Михайлович
14 квітня 1943 - 2 жовтня 2003
Уродженець села Мазінки Переяславського району Київської області. Більшу частину життя служив у ДАІ. Вийшов на пенсію майором міліції.
Мати - Слюсар (Ціла) Ніна Михайлівна
10 вересня 1940 - 13 серпня 2008
Родом з села Поділля Переяславського району Київської області. Більшу частину життя працювала в Укрзалізниці. На пенсії присвятила своє життя сім'ї та родині.
Дитинство
Перші місяці свого життя Саша провів у селі Поділля, звідки походить його мама.
Коли батьки отримали квартиру, він пішов у дитячий садок у Києві на Березняках.
У 1972 році у Саші з'явилася сестричка Тетяна (вона померла через 7 місяців після народження).
У 1976 році народився брат Руслан (він помер у серпні 2012 року).
У 1977 році Саша почав навчання в школі 228, яку закінчив у 1985 році, здобувши там багато друзів, які залишилися з ним і в дорослому житті.
Юнацтво
Закінчивши школу після 8-го класу, Саша отримав професійну освіту за спеціальністю слюсар-ремонтник у СПТУ № 14 в місті Київ. Одночасно він завершив середню освіту, закінчивши вечірню школу. Також отримав водійські права.
З 1988 по 1990 рік проходив службу в армії, служив у військах ППО в місті Полтава.
Молоді роки
Повернувшись до Києва після служби в армії, Саша працював електриком на приватному підприємстві.
У 1991 році він зустрів мене, свою майбутню дружину :)
Ми одружилися 18 липня 1992 року.
Тоді ж Саша змінив місце роботи і деякий час працював в НПО АРМА.
Діти
У нашому щасливому шлюбі з'явилося двоє синів: старший Віктор, який народився в 1994 році, та молодший Нікіта, що з'явився на світ у 2009 році.
Саша був чудовим батьком і багато часу проводив з дітьми. Він навчив старшого сина водити автомобіль, і Віктор вже з 14 років сідав за кермо :) Також він поділився своїм досвідом у ремонті автомобілів та побутових справ, адже немає такого завдання, яке б Віктор не зміг вирішити:)
Нікіті в цьому плані пощастило менше, оскільки Саша не встиг передати йому свій практичний досвід :( Сподіваюся, ми зможемо це надолужити завдяки Віктору.
Кар’єра
Саша належав до тих чоловіків, на кого завжди можна було покластися у найважчі хвилини.
Його шлях у професії безпеки розпочався у 1994 році в Управлінні державної охорони України.
Уже за два роки його загартований характер та професійні навички стали затребуваними у службі безпеки «Промінвестбанку». Одинадцять років Олександр обіймав посаду керівника особистої охорони Голови правління, був його особистим тілоохоронцем, віддавши цій роботі загалом 17 років.
Робота вимагала дисципліни, та Саша знаходив час для саморозвитку - у 2003 році закінчив Переяслав-Хмельницький педагогічний університет, отримавши диплом вчителя фізичної культури.
Осінь 2013 року принесла зміни: робота у приватній охороні та пошук нових життєвих доріг.
Всю буремну зиму 2013-2014 років Саша провів на ЄвроМайдані, приймаючи участь в Революції Гідності.
В подальшому був виконробом на будівництві декількох об'єктів.
Життя
Ми багато мандрували, щороку відвідували Карпати, піднімалися на Говерлу. Саша дуже любив поїздки в Закарпаття, де у нас є багато родичів, які приймали його, як рідного :)
Протягом року ми досліджували Київ: це були виставки, музеї, кінотеатри, Ботанічний сад, ВДНГ.
Саша завжди був готовий до будь-якої авантюри: чи то поїздка на автомобілі в Чорногорію на відпочинок з друзями, чи подорож усією родиною на двох автомобілях в Івано-Франківськ на виставу Франківського драм-театру :)
Я вдячна долі за те, що маю багато спогадів про наші подорожі ♥
Саша був надзвичайно товариською особистістю. Наші близькі та рідні зберігають безліч спогадів про час, весело проведений разом.
Повномасштабне вторгнення
Саша пішов до війська 25 лютого 2022 року - в день мого народження :(
Перед цим він підготував укриття в нашому підвалі та заправив автомобіль.
Він провів кілька годин у черзі до військкомату, переживаючи, чи вистачить зброї для всіх бажаючих. Поряд з ним був наш старший син Віктор.
Олександр став одним з перших добровольців, які стали на захист нашої країни.
Разом з підрозділом 131 батальйону 112 бригади ТРО він боронив Україну на найскладніших ділянках фронту. Він захищав Київ та Київську область, виконував бойові завдання на Донецькому та Харківському напрямках. У травні - червні 2023 року проходив військовий вишкіл на полігоні в Німеччині.
Під час служби отримав кілька контузій.
3 січня 2024 року під час бойових дій на Бахмутському напрямку він зазнав поранення: вибухова травма та відкрита черепно-мозкова травма. Лікувався в госпіталі міста Кривий Ріг, а через три тижні знову повернувся до служби.
Процитую прес-службу 131 батальйону:
"У війську у Олександра був позивний «КМС» - скорочено від Кандидат в Майстри Спорту. І цей позивний він отримав не дарма, оскільки не зважаючи на вік, був міцним, фізично підготовленим та витривалим бійцем, справжнім козаком, лицарем честі, мужності і відваги! Міцним не тільки тілом, а і духом!
Якщо хтось скаже Вам, що не боявся на війні, він буде не до кінця відвертим, тому що на війні бояться всі і цей страх смерті іноді плавить людей, як вогонь плавить свічки. Справжня мужність - це усвідомлюючи небезпеку, попри страх, попри втому і непогоду виходити на «нуль» та виконувати свою роботу. Так от Олександр був саме таким! Будучи одним з найкращих фахівців саперної справи в підрозділі, регулярно очолював групи, які виконували бойові завдання безпосередньо на лінії боєзіткнення, а іноді і за нею… "
