Місце народження
с. Петриківка, Солонянський район, Дніпропетровська область
Батьки
Лучко Людмила Олександрівна , Лучко Іван Степанович
Дитинство
Богдан в дитинстві був веселим, допитливим та старанним.
Юнацтво
У 2000 році закінчив Олександропільську школу. Був завзятим футболістом: жоден футбольний матч у школі не проходив без його участі. Коли Богдану виповнилося 18, був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України. У 2002 році демобілізувався, пішов працювати помічником комбайнера. Згодом одружився. У шлюбі народилося двоє діточок, для яких він став турботливим батьком.
Кар’єра
У 2002 році демобілізувався , та пішов працювати помічником комбайнера. Останнє місце роботи - приватна компанія "Просте рішення" , де Богдан працював начальником монтажного відділу. Був копітаном футбольної команди.
Діти
Син - Лучко Денис Богданович 22 роки , донька - Лучко Валерія Богданівна 10 років.
Повномасштабне вторгнення
Відразу після початку повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, Богдан пішов спочатку до групи добровольчого формування тертторіальної громади "Варта Дніпра",. а в травні - на передову . Куп*янськ, Часовий Яр, Бахмут - це бойовий шлях Героя. За героїчний вчинок, пов'язаний із ризиком для життя під час бойових дій Богдан Іванович Лучко був нагороджений Хрестом "Честь і Слава" та Орденом «Незламним героям російсько – Української війни»
