Місце народження
Андрусишин Микола Михайлович народився 9 липня 2003 року в селі Тритузне Солонянського району Дніпропетровської області у багатодітній сім’ї.
Дитинство
У 2009 році Микола пішов до 1-го класу Мопрівської середньої загальноосвітньої школи. Навчальні дисципліни давались нелегко, та хлопець не пасував перед труднощами. Найбільше до душі йому припали уроки з фізичної культури та трудового навчання. Захоплювався грою у футбол. Повну загальну середню освіту здобув у Преображенській середній загальноосвітній школі Томаківського району.
Юнацтво
"З дитинства Микола вирізнявся неабиякою енергією та любов'ю до природи. Юнацькі роки він провів на берегах ставків с. Григорівка, де годинами міг сидіти з вудкою, насолоджуючись тишею та спокоєм. Риболовля для нього була не просто хобі, а способом злитися з природою, відчути її ритм та гармонію.
Але не лише спокій вабив його. На футбольному полі він перетворювався на справжнього лідера, демонструючи спритність, швидкість та неабияку командну гру. Його удари по м'ячу були такі ж влучні, як і закидання вудки, а вміння обійти суперника – таким же майстерним, як і вибір найкращого місця для риболовлі.
Друзі згадують його як веселого та компанійського хлопця, завжди готового підтримати та допомогти. Він однаково любив тихі вечори на риболовлі та гамірні футбольні матчі, поєднуючи в собі спокій та енергію, мудрість та запал. Ці риси характеру згодом проявилися і в його службі, де він став надійним побратимом та відважним захисником рідної землі."
Останні роки життя
Після початку повномасштабної російської агресії у 2022 році Микола у
лавах добровольців став на захист Батьківщини. Цього ж року зустрів дівчину, з якою мріяв побудувати спільне життя. У селі Григорівка придбав будинок,
у якому планував звити сімейне гніздо. Не судилось...
Поблизу населеного пункту Терни Донецької області, куля ворожого снайпера обірвала життя молодого захисника, перекресливши всі плани на майбутнє.
Діти
18 червня 2024 року народився маленький герой, якого було названо на честь татка - Миколкою. Він ніколи не побачить свого тата, захисника України, який віддав своє життя за нашу свободу. Але його серце назавжди зігріте теплом батьківської любові, яку передає йому мама та рідні.
