У памʼять про Ростика, мого двоюрідного брата, який віддав своє життя за Україну. Ростику не було страшно перед труднощами, він завжди був спокійний, мудрий і відважний. Памʼятаю як ми проводили час у бабусі влітку. Ростик навчив мене їздити на велосипеді, хоча я дуже боялася. Він показував мені як треба рушати, а потім підтримував, щоб я не впала. Його спокій і терплячість дарували мені силу не здаватися. Дуже скоро я перестала боятися, бо відчувала, що Ростик не дасть мені впасти, завжди підстрахує і допоможе знову. Він був чудовим вчителем. Ростику була властива неймовірна доброта, сміливість та відданість своїй справі. Він завжди був готовий прийти на допомогу, не питаючи про винагороду. Його сила духу, відданість родині та країні надихали всіх, хто його знав. Він був не тільки героєм на полі бою, але й людиною, яка у важку годину могла підтримати і підбадьорити, навіть не сказавши жодного слова. Ростику була притаманна рідкісна мудрість, яка дозволяла йому приймати рішення, що йшли на користь не лише йому, але й всім навколо. Ростику, ти назавжди залишишся в наших серцях. Твоя відвага, розум і доброта - це те, що ми будемо пам’ятати про тебе. Ти віддав своє життя за нашу свободу, і за це ми завжди будемо тобі вдячні. Ти справжній герой!