Не можна передати словами пекучий біль, який щоразу огортає серце, коли розумієш, що ще один воїн, покинувши рідну землю, став небесним ангелом-охоронцем. Одним із тих, чий світлий образ памʼять збереже навіки... Молодий, енергійний, сповнений жаги до життя український хлопець. Таким був Ростислав. В дитинстві разом з друзями любив ганяти на велосипеді, ловити рибу в ставку. А ще завжди допомагав своїм батькам: чи то майструвати щось у дворі, чи то працювати на городі. Він був їхньою опорою і надією. Як і всі молоді люди будував плани на майбутнє... А потім прийшла війна. Ростислав пішов захищати нашу землю. Він був справжнім воїном, мужнім, відважним. Він боровся за нас, за наші мрії, за наше майбутнє. І ось його немає... Він загинув як герой, захищаючи свою Батьківщину. Але Ростислав завжди залишиться в нашій памʼяті, в наших серцях. Він був справжнім другом, справжнім чоловіком. Герої не вмирають!