Я памʼятаю той день, коли відвозила Ростислава до військкомату. Він обіцяв нам повернутись. І от одного дня на порозі зʼявився Ростислав, хоробрий, мужній, справжній воїн, з посмішкою на вустах, хоча було видно його втому. "От я і повернувся". Це була відпустка. Я буду памʼятати цю посмішку все своє життя. Памʼятаю Ростика спокійним, тихим, добрим, вихованим хлопцем, на якого можна обіпертись у важку хвилину. Чуйним, турботливим, люблячим сином, братом, дядьком. Опорою для своїх батьків і близьких. Хай земля буде пухом, любий племінник. Вічна памʼять герою!