У глибокій пошані та з щемом у серці згадую Ростика. Жвавий, допитливий, добрий... Саме таким постає він у моїй памʼяті в щасливий час його безтурботного дитинства - шкільні роки. У цей період, в школі, на уроках історії, він вперше вивчав про війну, про її наслідки. Тоді ніхто з нас і уявити не міг, що вона стане нашою реальністю, більш того, фатальною реальністю для нашого Ростика. Ціною свого життя Ростислав здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка - віддав своє життя за цілісність і незалежність нашої держави. Йому тепер навіки 36. Серце крається від жалю... Низький уклін нашому Герою та його батькам, що виховали такого Сина. Вічна памʼять та шана Захиснику України.