Коли згадую Ростислава, перед очима постає допитливий хлопчик, який завжди уважно слухав на уроках і цікавився всім новим. Він добре навчався, був відповідальним і старанним, завжди прагнув зрозуміти більше. Ростик, як і всі діти, любив перерви – бігав, грався, сміявся разом із друзями. Одного разу під час "доганялок" він зламав ногу, але навіть тоді не втрачав оптимізму, терпляче долав труднощі й продовжував навчатися. Його доброзичливість і повага до інших робили його справжнім другом, а ввічливість і щире ставлення до дорослих – гідним прикладом для однолітків. Ростик залишив у серці світлий спогад – про дитячу безпосередність, наполегливість і доброту. Його усмішка, його щирість назавжди залишаться з нами.