Місце народження
м. Немирів Вінницької області
Батьки
Батько – Марценюк Олександр Олегович, мати – Марценюк Оксана Михайлівна
Про Сергія
Сергій закінчив НВК №2 м. Немирова, переважну більшість років навчався відмінно. Окрім того, постійно займався саморозвитком. І мав унікальну рису – напрочуд точно відчувати емоції інших. Це робило його цікавим співрозмовником для дуже різних людей та ситуацій. Веселитися, гуляти з ним завжди було захопливою пригодою, але так само круто було вести затишні, спокійні балачки про все на світі.
Навчався в КПІ ім. Ігоря Сікорського, а також в НУХТ. Постійно шукав себе й пробував нові заняття.
Трудяга, який зробив себе сам. Став прикладом поведінки для старшого брата. До того ж, зумів додати мудрості батькам.
Загострене відчуття справедливості не втримало його в спокійному Вільнюсі, де працював і паралельно розвивав власну тату-студію. На початку 2023го повернувся в Україну боронити рідну землю від кацапських загарбників. Добровільно став рекрутом у 3й штурмовій бригаді, а згодом вступив до лав ЗСУ в 3 ОШБР (1й штурмовий батальйон, 3 штурмова рота, 2й взвод). Такий сильний, свідомий вибір сімʼя прийняла з повагою та розумінням. Був спокійний і задоволений службою, оточення називав “своїми” людьми.
Сергій народився вільним, не терпів обмежень, загинув у боротьбі за свободу. З Ідеєю Нації в серці. Слава герою!
Родина
Батько, мати, брат, бабця
Робота
Сергій мав безліч захоплень та пробував себе в різних ролях та на різних посадах. Але головна пристрасть життя - любов до тату.
Військова служба
Сергій повернувся з Вільнюса в Україну на початку 2024го. Він би це зробив значно раніше, якби не відмовляння родини. Але цього разу не зміг залишатись осторонь, приїхав та одразу вступив до лав ІІІ ОШБр. Пройшов увесь шлях - від рекрута до бойової роботи на позиціях.
