Дорогий мій Сергій!!! Я завжди відносився до тебе як до Сина. На мій погляд ти швидко подорослішав. Я не встиг оком кліпнути як ти став дорослим, розумним, цілеспрямованим Чоловіком. Зі спогадів твого дитинства - Сергій це ходяча халепа ...(в хорошому розумінні) З плином часу я бачив як ти змінювався , і розумів що це росте справжній чоловік - мужній , цілеспрямований. Ти спішив жити - це було видно по твоїх діях. Найдивовижніше в тобі що ти вмів ставити перед собою цілі (не зважаючи на їх масштаб), та досягав їх. Ця риса дуже подобалась мені!!!! Споглядаючи на тебе я завжди бачив тебе незламним та незалежним. Так склалося життя що певний, нажаль короткий, час ми разом орендували та проживали на квартирі. Згадую той час як по вечорах ми сиділи частенько на кухні і спілкувалися на різні теми. Я уважно слухав твої розповіді, жартували, сміялися. Нашвидкоруч готували вечерю та влаштовували так звані посиденьки. В день повномасштабного вторгнення п.......в наші шляхи розійшлися, і мені було дуже сумно. Ти пішов на зловісну війну. Через декілька днів я також пішов на захист нашої Країни. Спілкувалися ми в телефонному режимі по мірі можливостей. Ти завжди давав мені корисні поради які стосувалися ведення бою, та як себе максимально убезпечити у цій війні Казав - Міша копай якомога глибше. Я розуміючи що ти поганого не порадиш - виконував усі твої поради. Дякую Тобі за це!!! В той зловісний день.... я щойно повернувся з позиції. Та отримав повідомлення що твоє Велика Серце зупинилося. Я не вірив у це. Ні ... Це не можливо.... Це не правда.... Я сидів мовчки та перед очима пролітали усі спогади - проведеного часу з тобою. Це були чудові часи. Розумію, що життя буде продовжуватися, але нажаль без тебе. І від цього стає сумно та боляче на серці. Я завжди тебе пам'ятатиму тільки найкращими спогадами наш Герою!!!! Слава Україні!!!!