Наш сміливий та відважний Сергій. Пригадую наші спільні життєві моменти з теплом та усмішкою на обличчі. Пам‘ятаю той час, коли ми «тусили» в одній компанії, мені було 13, а тобі 16 і ти ніколи не забував про роль мого старшого брата. Наглядав, щоб я «не втрапила в халепу» і щоб мене ніхто не образив з хлопців, а якщо хтось і набирався сміливості, то ти дуже швидко вмів покласти на місце))) бо самостійно в мене тоді це не дуже виходило. В той час я відчувала певну гордість, що в мене є брат, який може за мене заступитись. Але ти був не тільки братом, але й другом. Пам‘ятаю наше дитинство, наші ігри, як ти вчив мене, малявку, грати в приставку і піддавався мені, щоб я теж могла відчути «смак перемоги», перегляди мультфільмів. Пам‘ятаю, як ти тоді придумав мені прізвисько «Морквинка», бо я була худою і з довгим кучерявим волоссям. Чомусь досі з теплом це згадую. Ти завжди любив пожартувати, це в тебе дуже добре виходило, але твій гострий гумор в мій бік завжди був добрим. Пам‘ятаю, як ще до війни я написала тобі пізно ввечері, щоб ти забрав мене з подругою з вечірки в місті, бо нам не було чим дібратись додому і через 40 хвилин ти вже був на місці. Тоді, по дорозі додому ми багато говорили на різні теми, серйозні й не дуже, сміялися, ти випитував в мене різні секретики, а я розповідала, бо знала, що тобі можна довіряти. В перші дні війни, коли я дізналася, що ти йдеш добровільно захищати нашу Україну я не здивувалася, бо знала, що ти по-іншому не зміг би. В цьому і був весь Ти. Ти не міг залишатись осторонь. Пам‘ятаю той жахливий ранок 26 вересня, я їду на пари і читаю повідомлення від свого тата, що Тебе вже немає в живих… і землю, що тікає з-під ніг… Наш Сергій - справжній, щирий, сміливий, сильний, з почуттям гумору, харизматичний, добрий, амбітний, працьовитий, наполегливий, мужній. Таким Ти назавжди залишишся в моїй пам‘яті та в серці! Спи спокійно, легких тобі хмаринок, наш Герой!