Дорогий внучок, рідна наша кровинка, любий Сергійку, так тяжко і сумно без тебе. Боляче усвідомлювати, що тебе немає з нами. Тільки біль та спогади. У дитинстві ти був веселим, люблячим ,хорошим хлопчиком. І дуже боявся крові, по-дитячому, до того часу, поки з малого Сергійка не виріс у ВЕЛИКОГО СЕРГІЯ. Тебе поважали, любили друзі і сусіди. Ти займався спортом, наполегливістю та працею заробив грамоти, нагороди. Тяжко працював у Польщі і заробив на таку машину, яку мріяв . Шкода, що мало часу ти на ній проїздив! А ще ти роботяга, за що не візьмешся, все доводив до кінця. Любив Україну патріотично, а землю по-господарські. Ніби знав, що треба залишити пам’ятку про себе на подвір’ї . І залишив: сам навчився, майстерно зварив причеп, щоб користуватися в господарстві. Скільки часу потратив,терпіння!!!Уважний, багато раз переробляв деталі, але добився гарного результату. Зробив, як задумав. Тато зараз користується, і дуже задоволений твоїм ,,подарунком,,. Як почалася війна, ти, Сергійку, наступного дня пішов одним з перших на захист України. Пішов свідомо, з надією на перемогу. Та не судилося тобі дочекатись цієї вистражданої перемоги . Чорний ворон приніс сумну звістку на наше подвір’я. Земля провалилась під ногами від почутої новини. Це найстрашніше, що могло статися у нашій родині!!! Дорогою, вкритою квітами додому онука везуть, щоб привітатись та попрощатись, провести ГЕРОЯ в останню путь. Хіба можливо було передбачити, що на такій короткій життєвій дорозі тобі, наш дорогий хлопчику, прийдеться ,,купатись,, у крові? Єдине, що нас потішає, що ти ТАМ не сам, а з побратимами-ГЕРОЯМИ. Ми впевнені, що тебе ТАМ люблять, поважають. Тебе, ріднесенький онучку, НЕ МОЖЛИВО НЕ ЛЮБИТИ. Ми весь час відчуваємо, що ти поряд з нами. Любимо, пам’ятаємо, сумуємо. Ти, Сергійку, наша гордість, ми пишаємось тобою А ще, Сергійку, до тебе велике прохання: приходь частіше до нас у ві сні, хоча на трішечки. Це дуже щаслива мить для нас усіх. Чекаємо. Ти, Сергійку, назавжди залишишся світлим промінчиком у наших серцях, спочивай з миром. Любимо, сумуємо, пам’ятаємо. Повага й низький уклін тобі , Сергійку, від дідуся Володі та бабусі Галі. До зустрічі.