Наша історія розпочалася, коли Сергій служив у м. Луцьку. Ми познайомилися у соціальних мережах.Один із найкращих людей, яких я зустрічала у своєму житті. Його погляд, ті блакитні очі, усмішка, голос та почуття гумору назавжди залишаться в моїй пам'яті. Всі історії, які ми проживали разом, наші зустрічі та навіть ті таємні миті, коли хоч на хвильку вдавалося перетнутися, поки Сергій був на патрулюванні в місті, — це були щасливі моменти, що назавжди залишаться в моєму серці, ніби наш власний фільм.Згодом робота й відстань зіграли свою роль… Коли почалася ця клята війна. Він так радів своїм перемогам, його віра в те, що скоро все скінчиться, була незламною. Але після того важкого бою в Пісках він кардинально змінився — став серйознішим, замкненішим. Зникла та віра, що ось-ось закінчиться ця клята війна…Коли в один день дізнаєшся таку новину — що його більше немає — світ ніби рухнув. Вся наша історія пробігає перед очима, ніби кадри з фільму, кожен момент здається особливим… Я просто не могла в це повірити. Скільки всього ще не сказано…та хотілось би багато чого змінити ..... Лишилися тільки порожнеча та біль…Як кажуть: "Душа людини живе доти, доки її згадують і пам’ятають." Я завжди сподіваюся, що Сергій поряд і чує наші молитви. Він навчив мене багатьох речей, дав мені важливі усвідомлення… Ми просто продовжуємо жити в цьому світі так, як би хотів Сергій. Він не любив сліз, але інколи без них ніяк… Усе — по відчуттях. Він був відважним, турботливим, з чудовим почуттям гумору, працьовитим та амбіційним. Інколи впертим, але це було його перевагою — він завжди йшов до своєї мети, якою б вона не була і викладався на повну аби був результат… Його так не вистачає…того хитрого погляду, коли він щось задумав, усмішки, жартів... Назавжди в пам’яті та серці.