Таких як Максим я не зустрічала. Це людина, друг , побратим, син, брат із великої літери! Під час вторгнення росії в Україну без вагань пішов боронити неньку Україну!!! Його ентузіазму, бадьорості, позитиву на лінії фронту я лише тішилася. Завжди всі були раді чути, коли він зателефонує або напише: «Привіт, у мене все добре », «Привіт. Я повернувся з позицій». Спілкуватись з ним – це одне задоволення, завжди було приємно чути його майбутні ідеї, плани, бо це давало велику надію на те, що все буде добре! Максим був товариським, завжди любив проводити час у колі друзів. Перед початком робочого дня в нас завжди була ранкова смачна кава, яка заряджала позитивом на весь день! З нетерпінням чекали повернення та зустрічі, яка мала відбутися після закінчення війни! Пам’ятаємо, не забудемо!