Володимир Васильович Московець

Я запамʼятала свого чоловіка як справедливого, веселого, щирого, турботливого , ніжного, розумного, кмітливого, веселого, надійного, з добрим серцем та справедливим . Я дуже ним пишаюся, пишаюся його хоробрістю, мужністю, терпінням, сміливістю, наполегливістю. Я дуже вдячна його за спільні роки життя , вдячна за сина . Більше за все я любила в ньому це справедливість, дбайливість про рідних, старанність щоб зробити щасливою свою родину. Він був найкращим чоловіком для мене, він завжди йшов мені на поступки, він приймав мене такою якою я є, він ніколи не вимагав змін , він завжди знаходив в мені щось особливе, він подарував мені кохання про яке я мріяла. Він дав мені відчуття закоханості та жіночності, завдяки йому я почувалася щасливою. Він отрицав мої комплекси, він змінив мене, він показав що я можу бути дівчиною . Я з ним була немов за каміном стіною, його підтримка як ковток свіжого повітря , його присутність в моєму житті була подарунком долі . Я знала що він складана людина, і я теж, нам бувала часом важко, але ми зуміли знаходити компроміси , пробачати помилки. Я його так любила і люблю . Кожен раз коли я згадую про нього, наші моменти , до мого серце це діє як бальзам . Він був моїм рідним хлопчиком, моїм серцем , моїм найбільшим та найсильнішим коханням, мій настрій цільово залежав від нього. Я розчинилася в нього. Я звісно жалкую багато про що , але не про одну мить що ми провели разом . В нас було стільки щасливих моментів, стільки емоцій, стільки кохання до одного. Що мені само здавалось лячно, але він завжди казав поки я з тобою тобі нічого поганого не буде, я все зроблю заради тебе , увесь світ приклоню до твоїх ніг. Я люблю тебе більше за життя , тебе і нашого сина . Він був не тільки гарним чоловіком, він був люблячим батьком, він грався з сином, виховував його, грав з ним у футбол, носив на руках. Він завжди казав мій синочок, моя маленька копія. Він любив сина більше за все і всіх. Він завжди казав мій син - мій всесвіт , я ніколи не відмовлюсь від нього . Він дбав про сина , балував подарунками, завжди коли ми ходили по крамницях скуповував іграшки та солодощі , завжди думав про свого хлопчика. Найбільше мені запамʼяталися його слова:»Таткова радість , мамина турбота». Особливо мені запамʼяталося наша поїздка до Львова , де ми були постільно у трьох, гуляли , розмовляти, бавилися з сином , потім дивилися різні комедії, спілкувалися та планували майбутнє. Це були незабутні часи для мене . Ці моменти назавжди залишаться в моєму серці та памʼяті, як і мій чоловік . Мій чоловік дав мені крила , навчив мене жити і любити . Він навчив мене бути щасливою, вірити в себе, але не навчив жити без нього . Кожен спогад про нього такий теплий , як сонечко влітку , кожне його слово про кохання, як вітерець для мене, начебто такий прохолодний але такий приємний . Не було і дня щоб я не думала про нього, не згадувала. Він найкраще що було в мене, найбільше щастя і радість. Він завжди буде тим кому буде належати моє серце , моя душа, мої думки. З ним я хотіла мати плани, з ним були мрії, з ним все було інакше , бо він надихав мене робити такі речі , з ним я робила неймовірні справи. З ним я відчувала жагу до життя. Він єдиний мій коханий, єдиний мій чоловік. До нього були всі мої останні почуття безумовна любов просто за те що він є, тотальна довіра, щирість , бажання створити родину. З ним я забувала про всі свої проблеми , турботи , він лікував мої рани, навіть ті які сам робив, я не могла пручатися, бо біля нього моє серце билося так сильно, билося в такт , моє серце належало йому , що я навіть не змогла назвати його своїм. Всі мої думки були лише про нього і з ним . Я не могла надихатися ним , я дивилася на нього такими очима в яких бачилось кохання , світло , я ні на кого так не дивилася як на нього: стільки кохання, ніжності, щастя; такі емоції через одну людину . Я його досі люблю , досі чекаю , і завжди буду чекати , бо скільки б часу не минуло, моє кохання ніколи не остине, бо в коханні немає часу, меж , відстані , для мене немає часу бо я чекаю на нього . І навіть якщо в нас забирають тих кого ми любимо, ми повинні і надалі їх любити , бо тоді вони будуть жити вічно . Поки я памʼятаю його, він житиме вічно, житиме в мені , в наших спільних мріях, та в синові якого він мені подарував. Ми з сином любимо нашого найкращого і сміливого воїна. Він завжди буде з нами особливо в наших серцях . Він завжди буде для мене опорою та прикладом для нашого сина , адже він залишив вічне після себе : своє кохання і серце яке бʼється в мене за двох . Ми тебе любимо безмежно і ♾️ сумуємо за нашим татком.

Вова був нормальним, щирим , не жадібним, порядним , чуйним, наївним, навіть я би сказав мрійником. Іноді в деяких ситуаціях був реалістом чи песимістом. Був не дурним хлопцем, але без життевого досвіду. Вова міг розповідати історії, так, що якщо людина не компетентна в питаннях, могла прийняти за чисту правду. Вова міг злегка прикрашати деякі речі, але не робила з нього погану людину. Вова був нормальним і щирим хлопцем. Навіть не дивлячись на наші розбіжності відносився до нього як до рідного. Вова був комунікабельним і завжди міг підтримати нашу чоловічу бесіду. Був душею компанії. На мою думку був справжньою і чесною людиною.