Сторінки пам'яті
Як це працює
Вартість
Пошук сторінки
QR-код
Сторінки військовихГромадські меморіалиМеморіальні таблички
Для пресиКонтактиБлог
Inheart в соцмережах
Inheart
18I
1992
Володимир Степашук — фото

Володимир Миколайович Степашук

13IX
2023

Об'єднана штурмова бригада Нацполіції «Лють» підрозділ Сафарі

Поділіться в соціальних мережах
ПозивнийСтепаша
ЗванняМайор поліції
Посадаштурмовик, оператор БПЛА

Відзнаки та нагороди

Хрест хоробрих

Хрест хоробрих

I ступеня

I ступеня

Наказом Міністра оборони України № 2959 Від 2023-12-11, "", нагороджений орденом Хрест хоробрих Посмертно

Орден «За мужність»

Орден «За мужність»

Наказом Президента України № 0 Від 2025-03-06, "", нагороджений орденом Орден «За мужність» Посмертно

«За оборону України» І ступеня

«За оборону України» І ступеня

Наказом Президента України № 0025944 Від 2024-08-05, "", нагороджений орденом «За оборону України» І ступеня Посмертно

Епітафія

Ти ніс у світ тепло, щирість і посмішку. З тобою ставало легше — завжди, усім, у будь-який момент. Твоя доброта й гумор залишили слід, який не зітре ні час, ні відстань. Ти був світлом — і залишився ним у нашій пам’яті.

сімʼя
Поділіться в соціальних мережах

Біографія

Місце народження

Народився Вова у селищі Маневичі, Волинської області — на землі, яку любив і яку пішов захищати.

Володимир Степашук — фото

Батьки

Мама - Марія Василівна, бухгалтер. Тато - Микола Іванович, будівельник, служив у ЗСУ, комісований після травм, отриманих на війні.

Дитинство

Дитинство він провів серед природи, багато часу проводячи з сестрою. Вони лазили по деревах, гуляли по лісах і катались на роликах. Це були роки веселих пригод і безтурботного сміху з друзями.

Володимир Степашук — фото

Юнацтво

Ще в школі Вова почав цікавитися історією та правом. Ці предмети привернули його увагу своєю глибиною та важливістю для розуміння світу. Його захоплення ними з часом стало основою для вибору професії, яка визначила все його подальше життя.

Володимир Степашук — фото

Студентські часи

Професійний шлях розпочав у Київській Академії Внутрішніх Справ — саме там сформувалися його принципи, відповідальність і бажання допомагати людям.

Володимир Степашук — фото

Особисте життя

Будучи студентом, Вова зустрів свою майбутню дружину. Це було початком великої і сильної любові, яка подарувала йому двох чудових синів — Олега та Яна. Разом вони створили родину, що була для нього підтримкою і джерелом натхнення на все життя.

На жаль, Вова так і не встиг дізнатись про другу вагітність своєї дружини і про молодшого сина Яна.

Володимир Степашук — фото

Кар’єра

Після завершення навчання розпочав службу у Луцькому міському відділі Національної поліції — слідчим, а згодом старшим слідчим.

Після одруження перевівся до Маневицького відділу поліції, де продовжив роботу на посаді слідчого.

Згодом очолив сектор дізнання у Маневицькому відділенні поліції.

До вступу до штурмової бригади "Лють" обіймав цю посаду з повною самовіддачею.

Володимир Степашук — фото

Повномасштабне вторгнення

Після 24 лютого 2022 року він активно волонтерив — допомагав колегам, які вже були на фронті, забезпечував необхідним, підтримував звʼязок і завжди був поруч, коли потрібно.

З перших днів повномасштабного вторгнення мав сильне бажання самому стати до бою.

Наполегливо прагнув потрапити на передову — і в лютому 2023 році йому це вдалося. Він приєднався до штурмової бригади "Лють" і став бійцем, якого цінували за рішучість і незламний характер.

Володимир Степашук — фото

13 вересня 2023

13 вересня 2023 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Курдюмівка на Донеччині, він разом із побратимами вийшов у розвідку. Це був його останній бій. Вова не повернувся.

Поділіться в соціальних мережах

Медіа

Фотографії
Показати інші

Відео

Video
Play video
Video
Play video

Соціальні мережі

Спогади про Вову від побратима Олексіяhttps://www.youtube.com/watch?v=PdAl_QnnTL8
Фотографії Вовиhttps://drive.google.com/drive/folders/1LPxBN7W09S2NR0sSVtupqm4yrqWR7Rv0
Фото до спогаду. Автор: Аня

Мій брат був для мене не просто братом — він був моїм найкращим другом, моїм героєм і моїм партнером у всіх дитячих пригодах. Пам’ятаю, як ми були ще зовсім малі і поїхали разом на курорт — мені було 6, а Вові 10. Він тоді вже відчував на собі тягар відповідальності за мене, хоч був сам ще дитиною. Я, як завжди, дуркувала — крутилася в кімнаті, впала і вдарилась об бильце ліжка. Боліло страшенно. Вова тоді підхопив мене на руки і поніс до лікаря. Він плакав разом зі мною. Мені було дуже боляче, але найсильніше врізалося в пам’ять те, як він тримав мене, як сильно хвилювався і як були справжні його сльози — від страху за мене і від любові. Мені страшенно не вистачає його — тепла, сили і його сміху.

Аня

сестра

Поділитися

Коли згадую Вову, перше, що з’являється в памʼяті — відчуття внутрішньої опори. Він був із тих людей, які ніколи не говорять зайвого, але в яких ти можеш бути впевнений — у кожну мить, у будь-яких обставинах. Його спокій був його силою – тихою, справжньою, незламною. Вова був цілеспрямованим — якщо брався за щось, то доводив до кінця. Не гучно, не на показ, але впевнено і без нарікань. Його витримка була непохитною. І ця сила волі йшла поряд із добротою. Вова ніколи не відвертався, коли просили про допомогу, ніколи не відвертався від чужих проблем і не боявся підставити плече допомоги. Вова вмів жартувати не гучно, але так, що від слів ставало тепліше. І вмів мовчати так, що поруч з ним було легко. А ще – бути таким товаришем, якого важко забути, з яким повʼязані лише теплі, душевні моменти, товаришем, якого ніколи не забудеш. Вова обрав шлях, де потрібні були найкращі — і став одним із них. Капітан поліції, захисник, який не відступив, який не побоявся стати щитом між ворогом і нашим спокоєм. Він був із тих, хто тримає лінію - не тільки на передовій, а й у житті. І врешті - зупинився там, де вже не болить. Вова - наш Герой, який гідно боровся і віддав життя за Україну.

Каращук Людмила

однокласниця

Поділитися

Не хочеться вірити, що більше не бачитиму твоїх синіх очей, гарної усмішки Вовіку, для побратимів Степаша. Памʼятаю тебе з перших хвилин народження, де під дверима акушерського відділення твоєї появи чекав тато Микола. Першою взяла на руки, підносила годувати до мами Марії. Ти підростав, появилася сестричка Анічка, у школі старанний учень, далі навчання у виші, зустріч з коханою Ольгою, робота слідчим, народження першого синочка Олежика. Памʼятаю останню нашу телефонну розмову. Вовіку, ти тоді був у бригаді, але знайшов декілька хвилин і допоміг скерувати до своїх колег. Ти вмів вислухати і порадити. У наше життя увірвалася клята війна, не роздумуючи ти став на захист України і сказав, хто як не я. Ця війна забрала тебе у батьків, сестрички, рідних, друзів. З небес дивишся як росте другий синочок Ян і робить перші кроки. Низько схиляю голову перед тобою. Вовіку, я тебе нііколи не забуду, ти назавжди залишися у моєму серці. Твоя хресна.

Галина

Хресна

Поділитися

Не хочеться вірити, що більше не бачитиму твоїх синіх очей, гарної усмішки Вовіку, для побратимів Степаша. Пам'ятаю тебе з перших хвилин народження, де під дверима акушерського відділення твоєї появи чекав тато Микола. Першою взяла на руки, підносила годувати до мами Марії. Ти підростав, появилася сестричка Анічка, у школі старанний учень, далі навчання у виші, зустріч з коханою Ольгою, робота слідчим, народження першого синочка Олежика. Пам'ятаю останню нашу телефонну розмову. Вовіку, ти тоді був у бригаді, але знайшов декілька хвилин і допоміг скерувати до своїх колег. Ти вмів вислухати і порадити. У наше життя увірвалася клята війна, не роздумуючи ти став на захист України і сказав, хто як не я. Ця війна забрала тебе у батьків, сестрички, рідних, друзів. З небес дивишся як росте другий синочок Ян і робить перші кроки. Низько схиляю голову перед тобою. Вовіку, я тебе нііколи не забуду, ти назавжди залишися у моєму серці. Твоя хресна.

Галина

хресна

Поділитися

Кожен спогад додає щось своє

Можливо, ви пам'ятаєте момент, розмову чи історію, якої тут ще немає. Поділіться нею, якщо захочете.

Створіть сторінку памʼяті

для вашого близького безкоштовно

Фотографії, біографія, спогади рідних — все в одному місці.

Спогади, які варто зберегти

Створити сторінку пам'ятіЗамовити qr-код

Inheart
memorial

Сервіс збереження
пам'яті

Як це працює

Вартість

Сторінки пам'яті

QR-код

Родинне дерево

Військовий меморіал

Меморіальні таблички

Для громад

Про нас

Партнерам

Блог

Для преси

Контакти

Red Dot Winner 2026

Inheart в соцмережах

Red Dot Winner 2026

нова традиція вшанування пам'яті ❋

нова традиція вшанування пам'яті ❋

нова традиція вшанування пам'яті ❋

нова традиція вшанування пам'яті ❋

нова традиція вшанування пам'яті ❋

нова традиція вшанування пам'яті ❋

нова традиція вшанування пам'яті ❋

нова традиція вшанування пам'яті ❋

© Inheart 2022-2026. Усі права захищено.

Політика cookies

Політика конфіденційності

дизайн