Володю… боляче… бо Твоя смерть влучила прямісінько в душу… То як тепер жити, якщо вже й живі ходять вбитими?.. Душа ще якось бинтує оголену рану… а де притулити серце, після втрати близької людини… коли сумне стає таким трагічним?.. Я знаю, Ти би сказав шляк трафляє… І я так кажу… Бо, як? Ти, ж так любив життя… і Ти ж завжди вмів регульнути любу ситуацію… так ніби Твої сценічні герої… легко, жартівливо, з витівками… додаючи свою харизму талановитого актора… В Тебе, мій друже, було велике серце, щоб по-справжньому любити Україну і ціною свого життя признався їй в цьому… Шаную світлу памʼять про Тебе. Слава ГЕРОЄВІ!