Спогади.....Спогади.....Спогади.....Тепер тільки так ....1992 рік добігав до кінця. Була неділя 20 число, 18.10 год. І на світ зʼявився наш хлопчик, синочок... трошки пізніше ми з татом вирішили назвати маленького красунчика - Володимир. Ще в лікарні зав.відділення пологового будинку, лікар-акушер сказав, що родився артист, тому що наш хлопчик дзвінко плакав , а коли просто когось бачив ....переставав плакати. Лікар сказав, що він хоче глядача.... 1999р. Наш Володичок пішов в перший клас...Пригадую перше вересня..,перший урок....перша вчителька... Як за звичай вчитель знайомиться з дітками, розпитує хто що любить робити...Володик підняв ручку і сказав: я люблю співати... - заспівай, сказала вчителька. І Володик заспівав. ,,Ой не ходи Грицю, Тай на вечорниці " Так і було.Володя співав, танцював, розказував гуморески... А від пʼятого класу почав грати маленькі вистави... Скільки було радості..... Малий артист підкорив усі сільські серця, збирав повні зали людей, всі любили малого артиста ... Потім фестивалі і всюди призові місця... Коли Володя поступав в ТВУК, то в нього було найбільше нагород....дипломи... грамоти... Так з маленького красунчика....виріс юний красень, студент який ішов стрімко вперед, від першого курсу красувався наш Володичок на дошці пошани, а на четвертому курсі готує програму і їде в Коломию, в драмтеатр пробувати свої сили.... боже скільки було хвилювань....і дзвінок - мама, тату, мене беруть в театр, але вже...я буду працювати і вчитися. Були сльози радості в нас усіх, таке щастя, такий молодець наш Володя. Закінчував Училище вже артистом, вручали диплом.... - актору Коломийського драмтеатру Володимиру Федінчуку....улюбленцю училища... Саме такі слова лунали в актовому залі Теребовлянського вищого училища культури. Далі ти Володику не зупинявся ішов стрімко по творчих сходинках вгору. Ти був одним з найкращих синів у світі, прекрасним братом, люблячим чоловіком, зятем.... Надзвичайно талановитий актор, чуйний, добросовісний.... Дуже багато можна писати про тебе рідний, дорогий серцю синочок.... І цю всю красу обірвала раптово проклята війна... Дякую Господу Богу за сина, і тобі Володику низький материнський уклін за те світло яке ти подарував... Спи спокійно мій любий синочок....і чекай на мене.... Хоча мало бути все наобороттттт........