Стільки зіграних ролей, прожитих життів та не аби як, а так, що западають в душу, чарують, викликаючи приязнь, співчуття, захоплення, розуміння. Можу довго продовжувати перелік всього, що привабило і чому саме сподобалося). Милий, симпатичний, легковажний Антоніо, якого не можливо замінити, яким не можливо не перейматися. Глибинний Іуда з усіма переживаннями та відкриттями особисто для мене. Памʼятаю, як після отримання премії за прочитання уривка із цього твору Лесі Українки жартувала: "Вже до Вас для чергового знімкування і не підступишся" на що була відповідь: "Для своїх завжди будь ласка!" Щирий, світлий, неймовірно талановитий і неочікувано скромний Володя цінував сімʼю, друзів та любив те, що робив. А робив так, що його було не можливо не полюбити. Скільки кумедних дотепів в житті, підтримки та допомоги завжди і без роздумів! А якже "Нехай все повертається сторицею" !.. Крайня вистава, що виявилася його останньою була в темних барвах і з якимось занадто пророчим фіналом... Жодних сумнівів щодо вибору. Жодних варіацій на тему"а якщо ще не зараз". Боляче, що не вберегли Боляче, що саме так Дякуємо, що саме такий. Памʼять вічною буде про нашого ГЕРОЯ з усміхненим поглядом щирих очей.